Дозвілля
— Василю, сховайте свій димар! Кирило Богданов мені щойно прочитав сонет, а ви пропонуєте перевірити, як рояться бджоли. Хіба це романтика? Любов Петрівна завжди вірила в силу чисел.
Я стояла посеред вітальні, де на полицях були фото сусідських псів, але не було жодного знімка нашої дитини. — Ми просто не любимо захаращувати простір зайвим — холодно
— Максиме, не треба мені розповідати про твої таргетинги! У мене вчора було триста переходів на сторінку “Хрумкий кабачок”, бо я написала, що вони лікують від поганого настрою.
— Надіє, гості будуть о сьомій, і щоб пиріг був кращим, ніж минулого разу, — наказав чоловік, зачиняючи двері. Я дивилася на свої тремтячі руки в борошні й
— Твоя дружина занадто багато рахує, навчи її поважати матір — повчала свекруха сина, поки ми економили на кожному обіді. Я дивилася на чоловіка і чекала лише одного
— Степане, не стій як стовп! Онук каже, що це називається “флексити”! Махай руками так, ніби ти від бджіл відбиваєшся, тільки стильно! Ганна Іванівна була жінкою стратегічного мислення.
— Андрійку, сонечко, я, звісно, рада, що ти заробляєш у доларах, але чому твої долари не можуть самі донести брудні шкарпетки до кошика? Ти розробляєш штучний інтелект, а
— Викликайте кого хочете, Антоніно Степанівно! Хоч національну гвардію! Але поки я жива, у моїй спальні шкарпетки будуть лежати хаотично, а не за кольорами веселки! Антоніна Степанівна вважала,
— Марино, яке “зурочать”? Я його свяченою водою вмивала, коли ти в душі була! А фотографію в групу “Наші сонечка” виставила з закритим обличчям — стікером-соняшником, як у
— Батька не стало, і тепер я тут вирішую, хто гідний жити під цим дахом — наголосила мати у відповідь на наші сльози. Вона викреслила нас із життя