Дозвілля
— Марія Петрівна, ви хочете онуків? — повернулася я різко від плити, відчуваючи, як усе всередині кипить від накопиченого роздратування, а її очі, повні здивування, зустрілися з моїми
Я вже і так і сяк натякаю Ларисі, щоб пакувала чемодани і їхала десь на заробітки. Ну не може мій син зараз забезпечити сім’ю, а вона вперлася на
— Невістка знову не впоралася з простим тортом. Довелося мені все переробляти. Голос Людмили Петрівни рознісся по всій вітальні, де зібралося чоловік 15 родичів на ювілей її сестри.
– Мамо, це вже перебор! – сказала я, тримаючи в руках розмальовані аркуші, які ще вчора були моїми ескізами для головного проєкту сезону. – Ти ж обіцяла стежити
Це була настільки обурлива ситуація, що я досі не знаю, як після цього дивитися чоловіку в очі! Ми з Максимом цілий рік відкладали кошти на довгоочікувану поїздку, я
— Аню, ти взагалі мозок вмикаєш, коли рішення приймаєш? Аня здригнулася від підвищеного голосу. Лідія Петрівна стояла посеред кухні, уперши руки в боки, наче директорка школи, що спалила
– Мамо, це мій дім! Я вклала в нього всі свої заощадження – 3 500 000 гривень від продажу квартири прабабусі та гаража дідуся! Ви не дали ні
Геннадій стояв біля входу в пологовий будинок, стискуючи в руках букет хризантем. Він прийшов привітати свою тещу Людмилу Василівну, яка у свої 55 років відважилася на неймовірне. «Двійня.
– Ти знову перевищила ліміт, Оксано! Ми ж домовилися про 1 500 гривень! – кинув Сергій, розкладаючи чеки на столі. Я лише мовчала, розуміючи, що теплий комбінезон для
Рито, слухай мене уважно. Хазяїн дозволив тобі допомогти. Він заплатить. Десь щось піднесеш і приберешся. Ну, будь ласка, будь дуже обережна, нічого не розбий. Через місяць у школу,