Дозвілля
Вона дуже чекала того дня – мамин ювілей. З її роботою саме от такі дати і змушували покинути все і їхати в рідне містечко, інакше – ніяк не
Ганна Юріївна почувши новину від сина аж підстрибнула на радощах: — Доню, – заволала у слухавку, – Ти чула: квартира. – потім заспокоївшись затараторила, – Я все влаштую
Батьки залишили будинок моєму братові Богдану, а мене, Ірину, викинули зі свого життя. Та з роками все змінилося і я опинилася перед вибором: простягнути руку чи відвернутися назавжди.
— Як це — немає грошей? А як же ми будемо виплачувати кредити? Ми ж на тебе розраховували! — сердито сказав батько. Олена нервово крутилася на дивані, несвідомо
У затишному світі Оксани та Романа, де щоранку пахло свіжозвареною кавою та польовими квітами, здавалося, що кохання може подолати все. Їхній шлюб, сповнений тепла й підтримки, був схожий
— Я відчуваю себе меркантильною, — зізналася Олена. — Може, й справді не варто було зачіпати тему грошей? — Ні-ні, ти абсолютно права! — твердо запевнила Софія. —
Моя невістка щоразу забирає дітей із садочка і приїжджає до нас із сином Тарасом. Четверо їхніх малих – Софійка, Матвій, Оленка і найменший Іванко – це справжній вихор,
Вона збиралася заміж. І раптом повернувся той, кого оплакувала два роки… Олеся втретє за ранок приміряла фату. І щоразу їй здавалося, ніби в дзеркалі відбивається не вона, а
— Ти майже заміжня жінка, Соломіє, — Тарас знизив голос. — Ти маєш ночувати вдома. Я лише хотів тебе провчити. — Заміжня? — перепитала вона. — Але ж
Олексій увімкнув новий телевізор, який займав більшу частину стіни, і полегшено всівся в крісло. Теж нове. Не зі справжньої шкіри, але зроблене добротно. З царським троном, звичайно, не