– Квартира належить мені. Мама оформила її на мене незадовго до того, як її не стало, бо знала, що я подбаю про тебе. А раз ти така. то не отримаєш нічого, – випалила я сестрі
— Продаси квартиру і віддаси гроші нам, — вирішила молодша сестра — Знову напідпитку? – Олена, втомлено витираючи мокрі руки рушником, виглянула у коридор. Гучна музика з вітальні
Дізнавшись, що брат відмовився дати гроші, Поліна образилася. Мати ж настільки розлютилася, що навіть не повідомила Олега про дату реєстрації шлюбу сестри. Лише через кілька тижнів він дізнався, що Поліна вже заміжня. А потім мати заявилася з речами
“Ні тобі, ні сестрі я грошей не дам,” — заявив син. — Ось виростеш і станеш моєю опорою, — завжди говорила мати про свою старшу доньку Поліну. А
Ой, Лесю перестань нарешті бурчати! Сил вже тебе слухати немає! І взагалі, знай, тобі ніхто ніколи не догодить! – сказав я дружині і вийшов з кухні, грюкнувши дверима. – Ти справді нічого не розумієш, чи просто прикидаєшся?, – вигукнула мені в слід Леся і голосно засміялася. У той момент я ще не здогадувався, що це сміх розпачу. Мені здавалося, що вона просто хоче посваритися, бо їй так легше випустити пару. Але потім вона замовкла
– Ой, Лесю перестань нарешті бурчати! Сил вже тебе слухати немає! І взагалі, знай, тобі ніхто ніколи не догодить! – сказав я дружині і вийшов з кухні, грюкнувши
“Підписувати нічого не буду! Моє житло – не для ваших схем!” — сказала невістка твердо
Стояла рання осінь. Микола їхав знайомою з дитинства дорогою до батьківського дому. Востаннє він був тут лише місяць тому, але щось у дворі невловимо змінилося. Можливо, це через
Ярино, я ж тебе попереджала, не довіряй йому! Він просто користується тобою! – мамин голос звучав у моїй голові, наче вирок. Але тоді, два місяці тому, я сміялася у відповідь і відмахувалася від її слів
– Ярино, я ж тебе попереджала, не довіряй йому! Він просто користується тобою! – мамин голос звучав у моїй голові, наче вирок. Але тоді, два місяці тому, я
Розчарування в очах доньки – найгірший різдвяний подарунок, а чоловік лише підливав масла у вогонь. Я не могла це так залишити
Розчарування в очах доньки – найгірший різдвяний подарунок, а чоловік лише підливав масла у вогонь. Я не могла це так залишити – То що, весь вечір зіпсований через
Тату, зрозумій нас правильно, ти вже не в тому віці і стані, щоб святкувати з нами Різдво. Там, в лікарняній палаті, серед “своїх”, тобі буде комфортніше, – сказав мені син коли до будинку під’їхала швидка. Я прекрасно розумів, що не вписуюсь в їх ідеальну картинку Різдва. А колись все було інакше. На очі вмить навернулись сльози
– Тату, зрозумій нас правильно, ти вже не в тому віці і стані, щоб святкувати з нами Різдво. Там, в лікарняній палаті, серед “своїх”, тобі буде комфортніше, –
Коли Валя нарешті під’їхала, вони без її допомоги вже приготували два скромні салати. Не сказати, що стіл ломився, але хоч би не повна пустка
Світлана та Віталік не любили спізнюватися. Вони завжди приїжджали вчасно, але того дня довелося трохи затриматись — їх довго обслуговували у квітковому магазині. Довелося витратитися на таксі. —
– Мамо, не ображайся, але цього року я хочу провести спокійне Різдво, без твого бурчання: “це не так, і це не те”, – сказала мені по телефону дочка. – Як це – без мене? Ми завжди були разом на Різдво! Що я такого зробила? – слова виривалися крізь клубок у горлі. – Ми так вирішили і крапка, – наголосила Настя. Я не знала що робити, тому й погодилась на святвечір в церкві для “нужденних і самотніх”
– Настю, що ти таке кажеш? Я ж не зможу бути в такі дні одна! Невже ти цього не розумієш? – Мамо, ну не починай… Ми з Кирилом
Вірі здавалося, що з шубкою до її життя прийде щастя
– Як заміж вийду за першого ліпшого і поїду далеко-далеко. Туди, куди автобуси не ходять і поїздом неможливо доїхати. Туди, де навіть вовки із ведмедями не живуть –

You cannot copy content of this page