Останнім часом мати почала дивитися на дочку косо, чіплялася до кожного її слова та вчинку. Анна подорослішала та стала красунею. Чи то від заздрощів, чи то від того, що дві жінки не уживалися під одним дахом
— Невдоволена чимось — нехай їде, нема чого на нашій шиї сидіти, життя з нею взагалі ніякого немає! — обурювалася на Аню мама. Останнім часом мати почала дивитися
– Та з якого дива ти вирішила, що тобі хтось чимось зобов’язаний? — обурилася на Віру мати. — Хочеш жити окремо? Знімай квартиру і роби там усе, що хочеш. Забудь про бабусину спадщину — тобі нічого не дістанеться!
— Та з якого дива ти вирішила, що тобі хтось чимось зобов’язаний? — обурилася на Віру мати. — Хочеш жити окремо? Знімай квартиру і роби там усе, що
Свекруха, як тільки переступила поріг, відразу ж почала тикати нам в ніс своєю дешевою ікрою. – Я не з пустими руками до вас. Ось, Оксано, в тебе є багет свіжий і хороше масло? Тільки не спред, бо з такою ікрою треба справжнє масло їсти, – звернулася до мене Ольга Яківна, з виглядом, ніби принесла щось королівське. – Мамо, в нас вже все готове, а цю ікру, будете йти додому, і з собою заберете, бо ми таке не їмо, – відверто сказала я. Ну повинен був хтось її поставити на місце
Свекруха, як тільки переступила поріг, відразу ж почала тикати нам в ніс своєю дешевою ікрою. – Я не з пустими руками до вас. Ось, Оксано, в тебе є
Збираєшся дружині машину подарувати? А у сестри квартира без ремонту стоїть! — заявила мати і почалася сварка
Збираєшся дружині машину подарувати? А у сестри квартира без ремонту стоїть! — заявила мати — Це точно гарна ідея? — Ірина задумливо подивилася на чоловіка. — Може, не
— Ви справді вважаєте, що я повинна витратити всі гроші на ваш Новий рік? — здивувалася я, вивчаючи список свекрухи
— Ви справді вважаєте, що я повинна витратити всі гроші на ваш Новий рік? — здивувалася я, вивчаючи список свекрухи. Грудень видався особливо напруженим. На роботі накопичилося стільки
Аню, ти на мене не ображайся, але так як ви живете, це не нормально, – сказала мені мама Ореста за святковим столом. Я спробувала зберегти спокій, але відчула, як всередині все стискається. Це вже була не перша подібна сцена, і, здається, мій терпець урвався. – Ви домоглись свого! Все! Хватить! Більше мене ви, дорога свекрушенько, тут не побачите!
– Аню, ти на мене не ображайся, але так як ви живете, це не нормально, – сказала мені мама Ореста за святковим столом. Я спробувала зберегти спокій, але
Олю, ходи, я тобі щось покажу, – вигукнула подруга, коли ми зустрілися в кав’ярні після роботи. Ми стояли біля вікна і дивилися на лавку в парку. Там сиділа Леся Василівна. Поруч із нею – Іван, сусід і близький друг родини, якого всі вважали “душею компанії”. Їхні голови були схилені одна до одної, а його рука легенько торкалася її плеча. Я отетеріла, не розуміючи, як це можливо. Леся Василівна – зразкова дружина і мати, яка щонеділі сидить у першому ряду церкви, – і ось таке
– Я не можу, – сказала я, стискаючи шматочок облатки в руках. Леся Василівна подивилася на мене з ввічливою посмішкою, ніби нічого й не сталося. Але я знала,
Позич грошей, – вимагала сестра. Ти ж прекрасно знаєш, що ми потребуємо! Довго мені ще чекати переказу від тебе?
— Галю, позич грошей, — вимагала телефоном молодша сестра, — ти ж прекрасно знаєш, що ми потребуємо! Довго мені ще чекати переказу від тебе? Кому тобі допомагати, якщо
Я ще не встигла оговтатися від цього відкриття, як сталося щось іще неймовірніше
Не думала, що колись писатиму щось подібне, але сьогодні сталося щось абсолютно неймовірне. Поділитися цим просто необхідно, адже навіть через кілька годин я досі під враженням! Десять років
Тату, привіт! Слухай, мені треба, щоб ти завтра зайшов до мене і подивився, чому раковина протікає, бо я вже з цим не витримую, – сказала мені по телефону дочка. Вона навіть не запитала, як я чи мама. – Кароліно, ти хоч знаєш, що мама останнім часом почувається недобре? Лікар їй прописав лікування, і я її постійно вожу до поліклініки, – сказав я їй. – Ой, тату, шкода. Але ж ти зайдеш завтра?
– Тату, привіт! Слухай, мені треба, щоб ти завтра зайшов до мене і подивився, чому раковина протікає, бо я вже не можу з цим боротися, – сказала мені

You cannot copy content of this page