fbpx
Дозвілля
Благословенний день

Світало… Перші промені заглядували крізь шибку великого вікна. Сонечко сьогодні якось по -іншому світило, немов було в ньому більше тепла і дарувало неземну радість цілому світові. В кімнаті лежала вже не молода жінка, вона сяяла щастям. Тихенько і зі святістю дивилася на маленький згорток, який мовчки лежав біля неї. Солодко й ніжно сопів, відчуваючи тепло, любов і безмірну радість матері.

Жінка, справді, почувалася дуже щасливою, це немовлятко було її первістком. Вона довго чекала тієї дитиночки і щодня молила Бога, щоб змилосердився і подарував хоч одну-єдину крихітку. Так хотілося свого відображення, яке можна леліяти, взяти на руки і з насолодою гратись, забуваючи про час.

В них було все. Завжди були чудовою парою, з любов‘ю та шанобливістю відносились одне до одного. Розумілись. Були в них і дружні стосунки, ділилися всім. Заможні, не бідували. Допомагали тим хто потребував допомоги. Так велів Господь, а вони жили праведно, то ж виконували всі Його заповіді. Великим болем було їхнє безпліддя. Люди принижували через це що не мали дітей. Кожен рік проходив одинаково і наближав їх до старості. Подружжя не втрачало надії та віри, ніколи не дорікали Всевишньому, за покладений на них хрест, все ж душа невиносимо пекла. Народження дитини стало їхнім спільним бажанням.

Цей чудовий момент, благословенний самим Богом, наступив. В них народилася малесенька донечка, красива як небесна зіронька. Анна після пологів навіть не спала, вона милувалась дитиною, якою нагородив їх Господь за всі роки страждань, чекань і принижень. Жінка то посміхалась, то плакала від щасливих емоцій. Вона мовчки, лише поглядом леліяла малечу, боялась поворухнутись, щоб не прокинулася їхня прекрасна, рідна , маленька і водночас, виношена роками мрія.

Раптом маля розплющило ангельські оченята, щиро глянуло на матусю і гарненько посміхнулось. Повернуло голівоньку в інший бік, невинним поглядом торкнулося грішного світу і злякалося. Заплакало. Ніби відчуло чи зрозуміло скільки страждань і болю прийдеться пережити. Анна любляче заспокоїла донечку, погодувала і ніжно притулила до грудей. Вмить малятко безтурботно заснуло. Дівчинка уві сні чарівно посміхалась. Мати ледь торкаючись гладила дитя, навіть не підозрюючи, що її доня стане Матір’ю Бога. Відкупителькою світу, Спасителькою і Заступницею всього грішного люду. Не знала що день народження її довгоочікуваної Марії, став початком нового життя для людських душ. Вона ж із своїм Сином відкриє давно зачинений рай.

Автор: Галина Мазурик