Батьки хочуть тиждень жити у мене вдома після народження онука
Вже другу ніч не можу заснути. Мучають докори совісті, чи що, не знаю.
Я на 7-му місяці вагітності. Живу з чоловіком, стосунки з батьками добрі, але…
Вони живуть в іншому місті, близько 6 години їзди на машині. Бачимося раз на два місяці стабільно. В останній їхній приїзд у мене з мамою зайшла розмова про те, що я б хотіла, щоб вона приїхала до мене відразу після пологів допомогти перший тиждень з малюком (це перша і довгоочікувана вагітність). Мама з радістю погодилася (я єдина дочка), і каже: «Добре, ми з татом обов’язково приїдемо».
Я трохи розгубилася, т.к. запрошувала на допомогу лише її. Не подумайте, з татом у мене хороші стосунки, я його люблю, але… завжди коли вони до нас приїжджають, ми всі товчемо один у одного на головах (3-кімнатна квартира, але 1 кімната проходить, так що по суті повноцінних виходить дві) .
Тато раз на півгодини-годину бігає на балкон курити, при цьому після курева погано миє руки, і запах тютюновий від нього йде ще якийсь, а я дуже не люблю запах сигаретного диму. Особливо мене бентежить, що тато бігатиме курити, коли вдома буде новонароджений (якраз на зиму виходить, відкриватиме туди-сюди балкон+шкідливий запах).
Не в сигаретах одних справа, тато, звичайно, коли приїжджає, завжди зробить, що треба, і в магазин збігати може, і приготує сам собі тощо.
Але при цьому йому завжди стає у нас нудно, і він починає скаржитися: то включи комп’ютер, то включи телевізор (просто у нас з 4-х пультів він включається і він весь час забуває, як саме включати). А я хочу насолодитися в цей період малюком, клопотами, пов’язаними з дитиною, а не розважати тата, особливо якщо врахувати, що я хотіла і чекала на малюка 2,5 роки. Тим більше, чоловік працює сам на себе (приватний підприємець-фрілансер), і по суті може хоч 3 тижні просидіти зі мною, допомагати. Але мені хотілося, щоб приїхала мама, показала, як купати/сповивати тощо. А тут на тобі…
Я м’яко сказала мамі (раніше ми один одного розуміли з півслова), що хочу, щоб вона приїхала одна, без тата, а тато потім може приїхати, забрати її, заразом побуде пару днів, але вже тоді, коли малюкові буде тиждень-два. Мама трохи образилася, сказала, що як вона без тата приїде. Варіант того, що тато приїде на добу зустрічати до пологового будинку не підходить, т.к. далеко їхати, немає слушності стільки часу на дорогу витрачати.
Але й варіант того, що вони приїдуть, і сидітимуть тут обидва тижні, мене не влаштовує. Мама дійсно допомагатиме з малюком, а тато? І якщо мої батьки будуть у нас, то виходить, батьки чоловіка теж тоді захочуть з іншого міста приїхати, і вже не відмовиш — тоді ображатиметься чоловік.
Загалом, мама не сприйняла всерйоз моє прохання приїхати однією, і все одно збирається їхати з татом. Сказала, що поводжуся некрасиво, і вона може приїхати одна, т.к. тато образиться. Тепер мене мучить сумління. Спочатку, я була впевнена, що має рацію.
А тепер розумію, що швидше за все помиляюся і роблю некрасиво до тата. Нюанс – його просиш мити руки після курева, миє, не просиш – одразу перестає. Та й допомоги мені стільки не потрібно, все до народження вже буде (мама аргументує, а хто в магазин втікає в разі чого і т.п., я відповідаю, що є ще чоловік та й магазин під боком, хвилинна справа).
Хочу почути думку збоку: я справді неправа? Як мені вийти із цієї ситуації, щоб нікого не образити? Думаю, як варіант взагалі відмовитися від допомоги, і коли дитині виповниться місяць, запросити всіх батьків разом.