Мама виховувала мене одна. Так я пам’ятаю своє дитинство. Коли я була 6-річною дівчинкою, батько нас покинув. Я не засмучувалася через те, що зростала в неповній сім’ї, і у мене сформувалися гарні життєві цінності.
Я навіть раділа тій обставині, що у подружок строгі батьки, яких вони боїться, а мені боятися було нікого. Мама до мене завжди ставилася добре.
Минуло багато років. Я достатньо заробляла, придбала непогану квартирку в центрі міста. І раптом трапилася одна непередбачувана подія. З’явився мій батько. Напевно, хтось із родичів розповів йому про мої успіхи.
Батько попросив мене про зустріч. Я не могла відмовити. Зустрівшись, ми перекинулись кількома словами. Ми обоє не знали, про що нам говорити. Так, як душевної розмови у нас не вийшло, батько перейшов до мети свого візиту. Виявилося, він хотів попросити у мене грошей.
Причому сума мене глибоко здивувала: йому потрібно було більше 100000 гривень. Це ж треба, знайти доньку, через багато років, тільки для того, щоб позичити в неї грошей? Я була розгублена. Гроші чоловік хотів отримати для своєї підприємницької діяльності.
Звичайно, батько обіцяв повернути, коли-небудь, всю суму. Він розповідав, що зараз знаходиться за кілька кроків від банкрутства. Але мене його ситуація ніяк не чіпала. Хоч він і дуже старанно намагався мене переконати, навіть пустив чоловічу скупу сльозу …
Я дістала з гаманця 6000 гривень і простягнула «татові». На мою думку, йому цього вистачить. Так я віддячила йому за 6 років, які він провів зі мною.
“Батько”, немов ошаленів! Зі скромного прохача перетворився в розлюченого чоловіка. Він, як тільки мене не обзивав! Звинувачував, що я жадібна особа, яка не хоче допомогти рідному батькові! У цю мить він і показав себе «у всій красі». Я вирішила вчинити по-іншому. Забрала свої гроші назад, і віддала батькові 6 гривень.
Він розвернувся і пішов. Більше я про горе – батька не чула.
Фото ілюстративне.
