— Бабусю, це дуже мило, але ця палетка була модна років п’ять тому, — Андріяна зітхнула, відкладаючи коробку з дорогою косметикою. Я лише хотіла зробити сюрприз і підтримати онучку, але тепер усвідомлювала, що мої старання перетворилися на застарілий жарт
Я завжди пишалася тим, що іду в ногу з часом. Ні, я не маю на увазі, що в свої шістдесят п’ять я щодня виставляю селфі в соцмережах чи знімаю відео. Але я користуюся смартфоном, вмію замовляти продукти онлайн, читаю новини в інтернеті і, найголовніше, я завжди прагнула розуміти своїх онуків.
У мене їх двоє — вісімнадцятирічна Андріяна, яка щойно вступила до університету, та Максим, на рік молодший, який ще ходить до школи. Обидва вони виросли в місті, сучасні, освічені, і мені хотілося, щоб вони бачили в мені не просто бабусю з пиріжками, а друга, з яким можна поговорити про все.
Я знаю, що у підлітковому віці зовнішність займає чи не найважливіше місце. Особливо для дівчат. Андріяна — справжня красуня, висока, струнка, з довгим русявим волоссям. Але, як і всі дівчата, вона прагнула мати бездоганний вигляд. Я часто помічала, що вона годинами стоїть перед дзеркалом, експериментуючи з макіяжем. Якось вона навіть промовилася, що хотіла б мати більше засобів, але студентський бюджет — річ обмежена. Це запало мені в душу. Звісно, я їй і так даю трохи грошей, але тут хотілося зробити щось особливе, щось «від душі», щоб вона відчула мою підтримку.
Я вирішила зробити їй сюрприз — купити щось із сучасної косметики. Не просто тіні чи помаду, а щось справді модне, про що говорять. І тут мені на допомогу прийшов мій молодший онук, Максим. Він, хоч і хлопець, дуже допитливий і, як виявилося, краще за мене орієнтується в молодіжних тенденціях.
— Максиме, любий, — звернулася я до нього, коли він заглянув до мене на вихідних, — скажи мені, що зараз модно купувати з косметики?
Він відірвався від свого телефона і подивився на мене з посмішкою.
— Ба, ти про що? Для Андріяни?
— Так, саме для неї. Хочу купити їй щось справді класне. Щось таке, що вона сама собі б не купила через ціну, а що дуже потрібне. Я чула в одній розмові, як молодь говорила про «хайлайтер». Це щось, що робить обличчя світлішим, так? Чи «праймер»?
Максим посміхнувся вже ширше.
— Ба, ти так мило намагаєшся. Праймер — це основа, щоб макіяж тримався. А хайлайтер — це щоб шкіра ніби світилася. Але вона це все має.
— А що ж тоді не має? — запитала я, відчуваючи, що мої знання знову відстали.
— Ну, зараз всі говорять про «палетку для контурингу». Це така штука, де різні кольори. Темні, світлі. Щоб виділити вилиці, ніс. Зрозуміла?
Я, чесно кажучи, зрозуміла мало. Навіщо обличчю стільки кольорів? Але ж вони — молоде покоління, їм видніше.
— Добре, а яка фірма найкраща?
— Ну, є одна фірма. Вона дуже дорога. Але в неї всі блогери користуються лише засобами. Вона нібито з Америки.
Я записала назву фірми, яку він мені продиктував. Він також пояснив, що контуринг — це «корекція обличчя». Звучало трохи страшно, як пластична хірургія в баночці, але ж це для краси. Ідея була в тому, щоб на день народження Андріяни подарувати їй цю палетку. Я відклала потрібну суму і попрямувала до великого торговельного центру.
Я знайшла магазин із косметикою, де були представлені всі ці сучасні бренди. Від цін мені трохи запаморочилося в голові, але я трималася. Мені ж потрібен найкращий подарунок для моєї онучки. Я попросила консультантку, молоду дівчину з яскравим макіяжем, показати мені палетку для контурингу тієї американської фірми.
— О, ви вибрали найкраще, — сказала консультантка, — це просто хіт продажів. Тут пудра, бронзер і хайлайтер в одній упаковці. І текстура, і якість — на висоті.
Я відчула гордість, що вибрала щось настільки сучасне і потрібне.
Настав день народження Андріяни. Ми всі зібралися за святковим столом. Коли черга дійшла до мого подарунка, я вручила онучці яскраво упаковану коробку.
— Це від мене, люба. Я дуже старалася знайти щось, що тобі сподобається і що відповідає новітнім тенденціям. Це палетка для контурингу, — оголосила я з гордістю.
Андріяна розірвала папір, відкрила коробку і… завмерла. Вона дивилася на палетку — вісім невеликих квадратів різних відтінків коричневого, бежевого та рожевого, — потім перевела погляд на мене.
Я чекала вигуку захоплення, обіймів, слів подяки. Але вона лише глибоко зітхнула, закрила палетку і поклала її поряд.
— Бабусю… — промовила вона дуже тихо, — це дуже мило, що ти старалася. Але…
Я відчула, як моє серце стиснулося.
— Але що, Андріяно? Це ж модно! Максим сказав, що всі блогери нею користуються. Це американська фірма!
Андріяна знову зітхнула, поклавши руку мені на плече.
— Ба, ця палетка була модна років п’ять тому. Ну, може, три. Це класика, звісно, але вже ніхто з моїх подруг її не використовує. Вона дуже «інстаграмна», розумієш? Тобто вона створює ефект дуже помітної корекції, як для зйомки, а не для життя. Зараз усі дівчата роблять ставку на «чисту естетику» і «тихий макіяж». Це коли макіяжу ніби немає.
— Тихий макіяж? — перепитала я збентежено.
— Так. Більше догляду, менше помітної пудри. Зараз тренд на рідкі текстури — рідкий рум’янець, рідкий хайлайтер. Це все робить шкіру природною, не обтяжує. А ця палетка… вона хороша, але її використовують хіба що для театрального гриму чи для фотосесій. Вона застаріла.
— Тобто… я купила застарілу річ за такі великі гроші? — прошепотіла я.
Андріяна посміхнулася, але в її очах було відчуття легкої зневаги, чи точніше, — жалю.
— Ба, ти просто не в тренді. Але не переймайся. Це ж Максим тобі порадив, правда?
Я мовчки кивнула.
— Він же хлопець, що він може знати. Він просто згадав те, що бачив у когось у стрічці. Це не його провина. Але дякую тобі. Це дуже дорого, і я ціную твій жест. Але, мабуть, я її подарую комусь із молодших дівчат, які ще не дуже слідкують за трендами.
Я відчула себе не просто розчарованою, а… ніби мене обвели навколо пальця часи. Я ж так старалася. Я так хотіла бути «в курсі». І Максим мене підвів. Я думала, що він справжній експерт.
Коли гості розійшлися, я покликала Максима.
— Максиме, поясни мені, чому ти порадив мені ту палетку? Андріяна сказала, що вона застаріла.
Він знизав плечима.
— Ба, а я звідки знаю? Я ж бачив, що всі відомі блогери ще пів року тому її рекламували. Ну, може, тренди змінилися. Що я, візажист? Я думав, що якщо вона така дорога, то вона і класна. Вибач, я не хотів тебе підвести.
Його вибачення не полегшило мого стану. Виявилося, що навіть орієнтуючись на думку молоді, я все одно припустилася помилки. Світ моди і краси, особливо молодіжної, змінюється так швидко, що навіть пів року — це вже прірва.
Я подивилася на себе в дзеркало. У моєму арсеналі — лише проста пудра, трохи туші й помада нейтрального кольору. І я ніколи не прагнула бути «в тренді». А тут я зробила виняток для онучки, хотіла зробити якнайкраще, а вийшло, що подарувала «музейний експонат». Можливо, мені варто було просто запитати Андріяну? Але ж тоді це був би не сюрприз.
З того часу я зрозуміла одну важливу річ. Намагатися вгадати молодіжні тренди — справа невдячна і витратна. Моє завдання як бабусі — любити, підтримувати фінансово, ділитися досвідом і пекти пиріжки, які, на відміну від палетки, ніколи не вийдуть із моди. А вибирати косметику — це вже справа самої Андріяни.
А ви, друзі, як вважаєте? Чи варто старшому поколінню намагатися «бути в тренді» заради своїх онуків, чи краще залишатися собою і просто допомагати їм фінансово?
Напишіть свою думку в коментарях. І якщо вам сподобалася ця історія, будь ласка, поставте свою вподобайку — для мене це дуже важливо.
