fbpx
Дозвілля
Архітектор зі Львова отримав відзнаку за проект церкви на Донеччині, де українські воїни сьогодні мають можливість набратись духовних сил та відпочити

Церкву святої Анни збудували у гуцульському стилі 3 роки тому на Донеччині, у селищі Карлівка, що за 18 кілометрів від Донецького аеропорту.

Національна спілка архітекторів України відзначила проект церкви на Донеччині. Дипломи за проект отримали двоє архітекторів Богдан Гринько та Олександр Малкович. А відомий львівський стоматолог, волонтер та громадський діяч Мирон Угрин отримав подяку від НСАУ за ініціативу побудови храму.

Унікальний дерев’яний храм без єдиного цвяха, з сучасним авторським іконостасом і вітражами, а ще із дзвоном, вилитим за кордоном за старовинною українською технологією – звели у селищі Карлівка Мар’їнського району Донецької області. Відкриття храму відбулося 17 грудня 2019 року.

Спочатку у селищі завдяки громадському об’єднанню  волонтерів-стоматологів України “Тризуб-дентал” створили  стоматологічний центр, де відповідну медичну допомогу надавали українським воїнам, а згодом поруч  з’явився і прихисток для тих, хто очікує прийому. Це місце задумувалось як симбіоз світського народного й культурного середовища  з духовним.

“У наших захисників має бути все найкраще”, – розповів лікар-стоматолог і головний ініціатор проекту Мирон Угрин. Саме він згуртував доброчинців і майстрів на всі руки навколо благородної мети – створити для наших воїнів поблизу клініки стоматологічної допомоги ще й духовно-культурний осередок, де вони могли б не лише реалізувати власні духовні потреби, але й набратись сил та відпочити.

Ідея швидко розлетілася всією Україною, лікарі допомагали новому проекту, як фінансово, так і інформаційно, долучали знайомих і незнайомців, шукали  талановитих українських і закордонних митців для втілення задуму.

Першою ластівкою храму  став оригінальний  авторський іконостас. Художник-маляр Тарас Зелінський використав власну технологію  розпису ікон – олійними фарбами по склу і створив самобутні образи святих, в гуцульському етностилі.

Незвично виглядають і вітражі на вікнах –  там розташувались яскраві кола автентичних узорів  і народних символів.  Вхідні двері  теж вирізьблені образами святих. І навіть тріщини у деревині,  з якої виконано зруб церкви та  оздоблення іконостасу – це не помилка заготівельника сировини, а дизайнерська знахідка.

А ще унікальним є дах у церковці, черепиці котрого отримали  не в промисловий спосіб, а з використанням давньої ручної технології, якими користувались наші пращури.

Дзвін, що прикрашає дзвіницю, теж непростий, він має ідеально  чисте відлуння. Його вилили на замовлення родин благодійників за кордоном, в українських майстрів-емігрантів.

Мирон Угрин розповів, що зведення церкви потребувало значних коштів, тому було вирішено до її побудови залучити громаду: “Кожен брус іменний від того жертводавця, який дав на цю церкву”.

 

Творці проекту не надають переваг представникам якоїсь одної конфесії, церква – міжконфесійна. Військові священики-капелани, до яких звертаються наші захисники або волонтери, можуть вільно виконати тут релігійний обряд чи провести службу.

Відвідувачі храму з передової  кажуть, що лікарський  десант здійснив справжнє диво – вони не лише відновлюють здоров’я, а й  гоять і душі теплом і розумінням того, що насправді потрібно людям на війні.

Фото: pressclublviv