Церкву святої Анни збудували у гуцульському стилі 3 роки тому на Донеччині, у селищі Карлівка, що за 18 кілометрів від Донецького аеропорту.
Національна спілка архітекторів України відзначила проект церкви на Донеччині. Дипломи за проект отримали двоє архітекторів Богдан Гринько та Олександр Малкович. А відомий львівський стоматолог, волонтер та громадський діяч Мирон Угрин отримав подяку від НСАУ за ініціативу побудови храму.
Унікальний дерев’яний храм без єдиного цвяха, з сучасним авторським іконостасом і вітражами, а ще із дзвоном, вилитим за кордоном за старовинною українською технологією – звели у селищі Карлівка Мар’їнського району Донецької області. Відкриття храму відбулося 17 грудня 2019 року.
Спочатку у селищі завдяки громадському об’єднанню волонтерів-стоматологів України “Тризуб-дентал” створили стоматологічний центр, де відповідну медичну допомогу надавали українським воїнам, а згодом поруч з’явився і прихисток для тих, хто очікує прийому. Це місце задумувалось як симбіоз світського народного й культурного середовища з духовним.
“У наших захисників має бути все найкраще”, – розповів лікар-стоматолог і головний ініціатор проекту Мирон Угрин. Саме він згуртував доброчинців і майстрів на всі руки навколо благородної мети – створити для наших воїнів поблизу клініки стоматологічної допомоги ще й духовно-культурний осередок, де вони могли б не лише реалізувати власні духовні потреби, але й набратись сил та відпочити.
Ідея швидко розлетілася всією Україною, лікарі допомагали новому проекту, як фінансово, так і інформаційно, долучали знайомих і незнайомців, шукали талановитих українських і закордонних митців для втілення задуму.
Першою ластівкою храму став оригінальний авторський іконостас. Художник-маляр Тарас Зелінський використав власну технологію розпису ікон – олійними фарбами по склу і створив самобутні образи святих, в гуцульському етностилі.
Незвично виглядають і вітражі на вікнах – там розташувались яскраві кола автентичних узорів і народних символів. Вхідні двері теж вирізьблені образами святих. І навіть тріщини у деревині, з якої виконано зруб церкви та оздоблення іконостасу – це не помилка заготівельника сировини, а дизайнерська знахідка.
А ще унікальним є дах у церковці, черепиці котрого отримали не в промисловий спосіб, а з використанням давньої ручної технології, якими користувались наші пращури.
Дзвін, що прикрашає дзвіницю, теж непростий, він має ідеально чисте відлуння. Його вилили на замовлення родин благодійників за кордоном, в українських майстрів-емігрантів.
Мирон Угрин розповів, що зведення церкви потребувало значних коштів, тому було вирішено до її побудови залучити громаду: “Кожен брус іменний від того жертводавця, який дав на цю церкву”.
Творці проекту не надають переваг представникам якоїсь одної конфесії, церква – міжконфесійна. Військові священики-капелани, до яких звертаються наші захисники або волонтери, можуть вільно виконати тут релігійний обряд чи провести службу.
Відвідувачі храму з передової кажуть, що лікарський десант здійснив справжнє диво – вони не лише відновлюють здоров’я, а й гоять і душі теплом і розумінням того, що насправді потрібно людям на війні.
Фото: pressclublviv
