Аня поспішала додому. І раптом побачила засмучену Іринку, це її близька сусідка. Дівчинка ходила по стежині і пильно вдивлялася на стежку, ніби щось дуже цінне знайти хотіла.
— Іринко, ти щось загубила? — спитала дівчина.
— Так. Золоту сережку. Навіть не розумію як вона випала з вуха. Певно, замочок відкрився, а я не замітила. Бігла стежиною і вона він швидкого руху випала, — тривожним голосом сказала дівчинка.
— Мама зовсім не давно мені купила золоті сережки. Я дуже їх хотіла і мама прискладала гроші та придбала їх. Подарувала мені на день народження. Я так раділа в той день! Не минуло і пів року як я згубила вже одну,— схлипувала Іринка.
— Аж додому не хочеться іти. Мама засмутиться. Та й мені також не весело і дуже жаль, мого подарунка. Аня, як буде мама питати чи бачила мене, не кажи їй, що я тут. Поки зможу шукатиму сережку. — Чекай, я хоч і спішу, але постараюся допомогти тобі. Ти лише не падай духом і не розстроюйся. Ми обов‘язково знайдемо твою загублену сережку.
— Та де там, я вже більше години шукаю. Вона десь тут впала, але ніяк знайти не можу. Стільки вже кіл намотала на тій стежині і все безрезультатно, — бідкалася сусідка Ані.
— Почекай, ти була одна. Змучилася від пошуків та й перехвилювалася за згублену річ. А я повна сил і з іншими відчуттями, то ж побачиш ми зуміємо! Разом ми зможемо більше, — заспокоювала Аня.
— Знаєш, моя мама як щось губить, ніколи не починає шукати, без звертання до одного святого. Каже, що завжди він допомагає знайти загублені речі. Давай і я його попрошу. Побачиш, що знайдемо ми твою прикрасу.
— Антонію Падевський, допоможи нам знайти сережку Іринки, — попросила Аня.
— Допоможи нам так, як допомагаєш моїй матусі,—линула просьба до святого з уст дівчини. Діти з надією опустили голови і почали знову обстежувати стежку. О, диво! Не минуло й п‘яти хвилин, як загублена дорогоцінність лежала в Ані на долоні. Дівчина побачила, як в траві щось заблистіло. Видно промінь сонця так впав на камінчик і він мов засвітив.
Іринка з радості аж поцілувала сусідку, за те що не лишила її одну і допомогла їй вирішити її проблему. Сама вона б не справилася. Та й не знала дитина, що можна про допомогу просити святого. Вона вперше почула про нього і про те що приходить на допомогу в таких випадках. Тепер вона завжди кликатиме його в таких ситуаціях. Ще й матусі своїй розкаже. Щасливі і радісні дівчата поспішили до своїх домівок.
Галина Мазурик, “Золота сережка”
