Мене з дитинства вчили не виносити негаразди з хати, цим я і займаюся. Але як же іноді хочеться просто виговоритися, щоб хоч на мить стало легше.
За покликанням я педагог, працюю в школі вчителем молодших класів. А значить, моє особисте життя повинне бути для всіх прикладом – ідеальним. Я перебуваю у шлюбі ось уже довгі шістнадцять років. Ми з чоловіком виховуємо двох синів чотирнадцяти і шести років. Нашу сім’ю поза очі називають інтелігентною. Але знали б усі, що мені до гикавки набридло таке життя.
У моїй родині постійні непорозуміння і неприємні сцени за закритими дверима. Хоча так було не завжди. Сьогодні ж мені здається, я не тільки не люблю свого чоловіка, але дуже часто мене він просто виводить із себе одним своїм виглядом. Нічого не можу з собою вдіяти, не знаю, коли це почалося, але через стільки років прожитих разом я зрозуміла які ми з ним різні. Мій чоловік не поганий: він працює, приносить додому гроші, перехиляє в міру і має свої захоплення. Але мені постійно щось не так. Іноді я ловлю себе на думці, що просто чіпляюся до нього. Але нічого не можу з собою вдіяти. Не можу змусити себе зупинитися і не «діставати» його.
Але варто нам переступити поріг будинку друзів або їм наш, як я показую весь свій талант актриси: я щаслива дружина і мама. Я так втомилася зображати ідилію сімейного щастя при тому, що ми постійно розмовляємо на підвищених тонах. З кожним роком це стає все важче. Не те, щоб актриса в мені підводила. Ні! Чоловік мій став протестувати проти моєї «гри». Я бачу, що він сам втомився від цих сцен і з’ясувань відносин. Але я ніяк не можу зрозуміти чого ж я хочу.
А вчора я вперше замислилася про розлучення. Але як я можу. Я ж учитель – приклад для наслідування. Я ж мати! Як я можу позбавити своїх дітей хорошого батька тільки через те, що втомилася від нього і нашого шлюбу. А можливо мені завести когось для порівняння?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
