— Андрію, подивись сюди, будь ласка, — я тихо повернула ноутбук до нього екраном.
— Маріє Іванівно, ви серйозно вважаєте, що я не вмію навіть елементарних речей по
Шкільні роки в невеликому містечку над Прутом пролетіли для Мар’яни як один сонячний відблиск
— Світлано, ти ж так хотіла весь цей спадок? Будинок за містом, машину, все,
— Ви ж не серйозно зараз, Оксана? — голос Наталі пролунав різко, наче вона
— Ти що, справді думаєш, ніби я не здогадуюся, звідки у вас узялося все
Ранок у поліських краях зазвичай починається не з сонця, а з вологого туману, що
— Тато! Тато, ми приїхали! Ти ж казав, що сумуєш за нами! Голос мого
— Що ти робиш у моїй сукні?! — вигукнула я, вриваючись до кімнати, де
– Вертайся вже до себе… на свій хутір. Годі з мене, – Андрій кинув