— Ви повинні бути вдячні, що ми довіряємо вам дітей, — кинула невістка, навіть не знімаючи взуття в моїй вітальні. Тоді я зрозуміла, що єдиний спосіб повернути повагу — це стати для них абсолютно недоступними саме в той момент, коли ми їм найбільше потрібні
— Ви повинні бути вдячні, що ми довіряємо вам дітей, — кинула невістка, навіть
— Де ти був, коли я виплачувала твої борги? — запитала жінка після того, як чоловік пішов жити до коханки. Але через рік він таки намагався повернутися додому
— Де ти був, коли я виплачувала твої борги? — запитала жінка після того,
— Олено, послухай… — наречений провів рукою по волоссю. — Тільки не кажи моїм батькам одразу, що ти директорка, добре? Наречена погодилася, але під час розмови з майбутніми родичами вона почула кілька цікавих моментів, про які раніше не здогадувалася
— Олено, послухай… — наречений провів рукою по волоссю. — Тільки не кажи моїм
— Ти маєш бути вдячна, що ми взагалі приїхали в цю глушину, — заявила Олена, демонстративно витираючи пил зі стільця. Я мовчки кивнула, але про себе вже вирішила, що ця “глушина” і все, що в ній є, більше ніколи не дістанеться тим, хто вважає мій дім тягарем
— Ти маєш бути вдячна, що ми взагалі приїхали в цю глушину, — заявила
— Діду, нам цього разу треба хоча б 10000, бо ціни на все підскочили, — впевнено заявив Артем, навіть не знявши куртки в передпокої. Того дня я вперше відповів відмовою, і те, що я побачив у його погляді, назавжди змінило моє уявлення про родинне тепло
— Діду, нам цього разу треба хоча б 10000, бо ціни на все підскочили,
— Твоя неочікувана вaгітніcть — це ганьба, яку наше місто ніколи не забуде, тому краще не з’являйся мені на очі, — ці слова я кинула дочці прямо в обличчя. Тепер я сиджу в порожньому будинку і розумію, що разом із її речами звідси пішло моє життя
— Твоя неочікувана вaгітніcть — це ганьба, яку наше місто ніколи не забуде, тому
— Я хочу, щоб ми поїхали в гори разом із моєю новою дружиною — вимовив Макар, і я ледь не впустила слухавку. Ця поїздка мала стати святом для сина, а перетворилася на витончене випробування мого терпіння під одним дахом із жінкою, яка посіла моє місце
— Я хочу, щоб ми поїхали в гори разом із моєю новою дружиною —
— Не дивися на мене так, я просто дала йому те, про що ти забула — виправдовувалася Уляна, не ховаючи тріумфу в погляді. Моя єдина подружка підло забрала чоловіка, поки я наївно вірила в жіночу солідарність
— Не дивися на мене так, я просто дала йому те, про що ти
Говорив. Вона сміється: “Дмитре, ми ж сучасна пара, можемо найняти прибиральницю чи замовляти їжу”. Але мамо, я не хочу так жити. Хочу приходити додому, де пахне свіжою вечерею, де чисто і затишно. Як у нас з тобою було
– Олено, ти серйозно вважаєш, що я маю бігати по хаті з ганчіркою, як
Мамо, слухай уважно, – сказала Олена різко, без привітання. – Я вийшла заміж. Весілля вже відбулося. Не шукай мене більше на старому номері, я його змінюю. І взагалі… не дзвони. Я зараз у новому житті, розумієш? Там всі свої, з вищих кіл. Тобі там не місце. І татові теж. Не треба нам ваших дзвінків і візитів. Ви ж самі розумієте, чому.
Коли я почула її голос у слухавці, серце в мене ніби зупинилося на мить.

You cannot copy content of this page