— Це була всього одна ніч, Василино, просто випадковість на дні народження сина — виправдовувався він, поки я дивилася на зібрані валізи. Випадковість, яка тепер щодня росла під серцем іншої жінки
— Це була всього одна ніч, Василино, просто випадковість на дні народження сина —
— Антоне, сім років я чекала на цю каблучку, але зараз вона викликає в мене лише сумну посмішку. Ти прийшов не тому, що змінився, а тому, що боїшся залишатися наодинці зі своєю безпорадністю. Дякую за досвід, але я більше не збираюся витрачати своє життя на роль зручного доповнення до твоїх сумнівів!
— Антоне, сім років я чекала на цю каблучку, але зараз вона викликає в
— Олено Миколаївно, я дуже ціную ваше бажання “допомогти”, але коли після вашого візиту дитина плаче три години, а я знаходжу пульт від телевізора в морозилці — це не допомога, а стихійне лихо! Ми вас любимо, але відтепер наші двері відчиняються лише за попереднім записом і лише тоді, коли ми обидва до цього готові.
— Олено Миколаївно, я дуже ціную ваше бажання “допомогти”, але коли після вашого візиту
— Або ти відпускаєш мою руку, або я викликаю поліцію — вибирай! Ти вирішив розпоряджатися моєю квартирою і моїм життям, навіть не спитавши моєї згоди, але я не дозволю перетворити свій дім на гуртожиток для твоїх родичів. Забирай свою каблучку і маму з її вантажівкою — весілля не буде!
— Або ти відпускаєш мою руку, або я викликаю поліцію — вибирай! Ти вирішив
— Ти мені чоловік тільки на папері, а в житті — звичайна обуза й нахлібник! Я рік тягнула твою брехню та борги твоєї сестри, але тепер мій холодильник порожній, як і моє терпіння. Збирай речі й іди до своєї Марії — нехай тепер вона годує тебе твоїми ж вибаченнями.
— Ти мені чоловік тільки на папері, а в житті — звичайна обуза й
— Ти погано витерла пил, завтра прийдуть люди, які зроблять це за тебе — кинув він замість привітання. Борис вирішив перетворити мене на частину меблів, але він не врахував однієї маленької деталі
— Ти погано витерла пил, завтра прийдуть люди, які зроблять це за тебе —
— Ми продали свою квартиру і вирішили теж перебратися до Києва, до тебе! — з порога заявила мати, навіть не привітавшись.
— Ми продали свою квартиру і вирішили теж перебратися до Києва, до тебе! —
— Світлана з чоловіком їдуть на відпочинок, а ми з тобою знову рахуємо копійки до зарплати! — моє роздратування перейшло всі межі, спровокувавши чоловіка на вчинок, який змінив його до невпізнаваності
— Світлана з чоловіком їдуть на відпочинок, а ми з тобою знову рахуємо копійки
— Мамо, а тато про нас забув? — тихе питання Оксанки розрізало тишу квартири, де вже пів року не було грошей від чоловіка. Я дивилася на екран, де Валерій був поза зоною, і відчувала, як наше спільне минуле розсипається на дрібні друзки
— Мамо, а тато про нас забув? — тихе питання Оксанки розрізало тишу квартири,
— Невже образа на матір для тебе важливіша за моє щастя знати свою родину? — Володя стояв у дверях з рюкзаком, готовий їхати шукати ту, про кого я забороняла згадувати. Це був момент істини, який змусив мене завести машину і вирушити в бік старого села
— Невже образа на матір для тебе важливіша за моє щастя знати свою родину?

You cannot copy content of this page