Дозвілля
– Три роки мій колишній думав, що я розкисла, як стара ганчірка. Але Сергій не знав, що моя фортеця не просто стіни — це мій власний закон, і сьогодні, коли він вийшов за ці двері, він назавжди втратив свою частку ілюзій, і мою свободу.
– Три роки мій колишній думав, що я розкисла, як стара ганчірка. Але Сергій
Дозвілля
Я чекала сюрпризів під ялинку, але точно не такого: дві смужки на тесті. — Ми знайшли це, — сказав Борис, і обличчя нашої доньки, яке вмить стало білим, підтвердило те, що я намагалася не визнавати – зовсім скоро я стану бабусею
Я чекала сюрпризів під ялинку, але точно не такого: дві смужки на тесті. —
Дозвілля
— Олесю, ти думаєш, що ця червона ганчірка зробила тебе вільною? Побачимо, коли ти наступного разу спробуєш піти проти моєї матері та моїх правил. Ти ще вдягнеш ту пристойну сукню, і це буде лише початок твого виховання.
— Олесю, ти думаєш, що ця червона ганчірка зробила тебе вільною? Побачимо, коли ти
Дозвілля
— Ах ти ж невірна! Раз ти вирішила, що втомилася і не будеш платити за мої борги, то я тебе провчу. І ти пошкодуєш, що зв’язалася з моєю матір’ю, яка вижене тебе з цієї квартири!
— Ах ти ж невірна! Раз ти вирішила, що втомилася і не будеш платити
Дозвілля
— Ти просто невдячна! Ти ніхто без мене! — ці слова Артема досі дзвеніли у моїй пам’яті, хоча вже пів року Любомир дарував мені мир і стабільність. Я ціную його спокійну любов, але чомусь моя душа досі шукає вогню того, хто мене руйнував
— Ти просто невдячна! Ти ніхто без мене! — ці слова Артема досі дзвеніли
Дозвілля
Моє життя перетворилося на постійне виправдання за кожну витрачену копійку, а вершиною цинізму стала фраза: — Я вирішую, що важливіше, ти не приносиш у дім грошей, — сказав Ярослав. Але він не знав, що я вже пів року збираю свій власний фінансовий доказ його неправоти
Моє життя перетворилося на постійне виправдання за кожну витрачену копійку, а вершиною цинізму стала
Дозвілля
Катерина дзвінко засміялася, коли Назар дістав величезну тарілку для її фірмової картоплі: наша традиція ділити обов’язки була не обтяжливим правилом, а веселою грою. Ми ще не знали, що Тарас готує для нас найсмачніший сюрприз із усіх можливих
Катерина дзвінко засміялася, коли Назар дістав величезну тарілку для її фірмової картоплі: наша традиція
Дозвілля
— Ви просто уявіть: ці люди, яких мій чоловік навіть не пам’ятає, заявляються до нас у Київ без дзвінка, без мобільного зв’язку, ніби в’їжджають до нас, як у пансіонат! Але я не здамся. Вони думали, що це буде місяць безкоштовного відпочинку? Ні, це буде три дні жорсткого таймінгу та іронічного прайсу! Хай знають, що таке столичний графік!»
— Ви просто уявіть: ці люди, яких мій чоловік навіть не пам’ятає, заявляються до
Дозвілля
— Це моя квартира, і я буду з’являтися тут, коли мені заманеться. А от ви що тут робите? — запитала я у свекрухи, заставши її несподівано в себе вдома.
— Це моя квартира, і я буду з’являтися тут, коли мені заманеться. А от
Дозвілля
— Невже моє навчання і майбутня квартира тепер нічого не варті порівняно з цим ‘подарунком’ на старості? Мамо, та я ж немовлят боюся, а ви знову заводите дитину, коли я вже дорослий – навіщо нам ця непотрібна конкуренція в сім’ї?
— Невже моє навчання і майбутня квартира тепер нічого не варті порівняно з цим

You cannot copy content of this page