Мар’яна понад тиждень провела в дорозі, рятуючись з Маріуполя.
Про це розповіла хрещена мама Мар’яни, Ганна Гричух, виданню “Вечірній Київ”.
24 лютого 2022 року Марʼяна та її хлопець, як і всі українці, спросоння зустріли війну. Тоді кожен намагався нашвидкуруч зібрати речі та думати, куди їхати далі, де рятуватися.
«Коли почалося це пекло ця війна ми їй казали, щоб вони втікали звідти, але вони думали що «якось мине», — схвильовано розповідає виданню» хрещена мати Марʼяни.
З похресницею жінка востаннє говорила 1 березня. Потім пара на тривалий час пропала. Втім через два тижні Мар’яна знов була «онлайн» в мережі. Щастю рідних не було меж, вони знали, принаймні, головне — дівчина жива. Втім згодом з’ясувалась, що з телефона у соцмережах сидів її хлопець, і аж ніяк не Марʼяна.
«Ми запитуємо, де Мар’яна і чому її телефон в нього. Тоді він розповів, що два тижні, коли до них не могли додзвонитись, вони голодні сиділи у холодних сирих підвалах. Як одного дня, 15 березня, одна з родин вирішила евакуюватися на власній машині, і запропонували парі одне місце», — каже пані Ганна.
Хлопець не замислюючись посадив Мар’яну в автівку. Дав у руки сумку з паспортом та телефоном. Проте у поспіху дівчина кинула свій телефон та паспорт у сумку хлопця. Коханий дівчини повинен був пізніше іншою машиною евакуювався до Запоріжжя, де пара і планувала зустрітися.
Перед блокпостом водій машини, який віз Мар’яну, запитав, чи є в неї паспорт. Дівчина згідно кивнула, але про всяк випадок перевірила наявність документів. І їх не було.
Тоді водій наказав виходити з машини, адже через неї їх на блокпосту розвернули б назад до пекельного Маріуполя. Дівчина не стала сперечатись. Вона розуміла, що не має жодного права підставити людей, які мріють виїхати з міста.
Відтак Марʼяна, яка майже доїхала до Запоріжжя, вимушена була йти пішки назад до Маріуполя, аби там чекати, що хлопець приїде за нею з її документами. Але нікого не було.
Спочатку дівчина під обстрілами ховалася з сусідами в підвалах. А через декілька днів, 21 березня, їх будинок обстріляли. Мар’яна дивом врятувалася. Проте більше сидіти в місті не було ані сили, ані віри. І разом із сусідами дівчина вирішила знову дістатися до Запоріжжя. І цього разу це було можливо тільки пішки.
З Маріуполя вони 20 км тікали полем. Звідти добралися до села Мелекіно, де був зв’язок. Мар’яна зателефонувала хрещеній, і не стримуючи сліз сказала, що вона йде до Запоріжжя.
На наступний день вони дійшли до Бердянська, де нерегулярно, але ходять автобуси., але вдача була не на їх боці, і Мар’яна з сусідами вимушені були чекати ще чотири дні.
На п’ятий день вони знову відправились у дорогу. За 20 км вони дійшли з Бердянська до села Дмитрівка. У надії, що там будуть автобуси, змучені втікачі знову чекали на зупинці транспорт. Проте знову невдача — загарбники не дозволили автобусам курсувати, а всіх, хто наважувався їхати, безжально решетили.
Дівчина 12 днів провела у дорозі: десь не зупиняючись йшла, а десь в надії кілька днів проводила у селах, чекаючи на автобус. Втім пізніше Ганна Гричух повідомила, що Мар’яна все ж таки дочекалася на транспорт з села Дмитрівка та 1 квітня вночі приїхала до Запоріжжя.
«Мар’янка вчора вночі приїхала автобусом до Запоріжжя, а сьогодні її хлопець забрав до себе, і вони разом. У понеділок поїдуть до нас, у Тернопіль. Щиро дякую Богові й всім, хто молився за неї, молитва творить чудо!», — розповіла виданню Ганна Гричух.
Фото: Вечірній Київ.
04/05/2022
