Дозвілля
Та про що там говорити? Вони вже тут. Давай допоможи краще розкласти речі.
— Ти серйозно збираєшся пустити їх жити до нас? У наш дім? — мій
Дозвілля
– Йди звідси, Гнате, – відрізала вона, і в її голосі не було ані злості, ані страху, лише сумна рішучість. – Я ж казала: той скарб відкриється тільки людині з чистими намірами, з добрим серцем. Він не для тебе.
Дехто каже, що гроші не пахнуть, але для Остапа вони мали присмак заліза та
Дозвілля
– Мамо, ну що ти знову завмерла? Нам до маркету треба, закинь на картку кілька тисяч, бо в холодильнику порожньо! – Олена влетіла до кухні, на ходу знімаючи вишукане пальто з пишним хутром. Від неї пахло дорогим парфумом, який різко контрастував із запахом простої юшки.
Над містом запанував той особливий кришталевий листопад, коли повітря стає густим від передчуття першого
Дозвілля
– Може, тобі було б легше, якби в цьому домі панувала тиша? – нарешті тихо, але виразно процідила вона, не обертаючись. – Повна тиша. Без мене.
Небо над містом повисло важким свинцем, і зрештою прорвалося. Дощ не просто йшов –
Дозвілля
– У Марка була дружина, Наталя. Вона теж намагалася чимось «займатися». Але вона швидко зрозуміла: статус дружини мого сина – це повноцінна робота. Шкода, що в неї не вистачило терпіння.
Марк з’явився в моєму житті саме тоді, коли я перестала вірити в те, що
Дозвілля
Отак раз — і все, — свекруха клацнула пальцями. — А в неї чоловік, діти. Квартира на неї була оформлена. Потім така тяганина з паперами почалася, з спадщиною. Чоловік півроку нічого не міг зробити. Ні продати, ні переоформити. Діти маленькі, грошей нема, а тут ще ця бюрократія.
Оксана завжди думала, що її сімейне життя — це тиха, звична річ, як осінній
Дозвілля
Христина завжди обирала книги замість прасування фіранок, що викликало справжню лють у її свекрухи та мовчазне невдоволення чоловіка. Коли чергова сварка через невимитий посуд переросла в рішення про розлучення, Микола раптом побачив зворотний бік материнської любові
Христина завжди обирала книги замість прасування фіранок, що викликало справжню лють у її свекрухи
Дозвілля
Якщо не закрию — ми самі опинимося на вулиці. Я просто реаліст, який думає про наше завтра, поки ти граєш у милосердя.
Звук був сухим і розміреним, ніби хтось ритмічно постукував нігтем по пластиковій поверхні. Це
Дозвілля
“Цікаво, в чому секрет такої смачної картоплі? Чи не в тому ж, що вона була порізана по-сільськи, пластинками, а не соломкою, як все життя подавали Ромі? Чи тут якийсь таємний соус? Чи може вся справа в тому, що їдять її прямо зі сковорідки?” — розмірковував Роман, коли побачив сільське життя.
“Цікаво, в чому секрет такої смачної картоплі? Чи не в тому ж, що вона
Дозвілля
— Я твоя єдина рідна людина, тому все майно по праву моє, — впевнено заявив син, ігноруючи втомлений погляд матері. Жінка лише посміхнулася, адже в її сумці вже лежав новий заповіт, де прізвище сина не згадувалося жодного разу
— Я твоя єдина рідна людина, тому все майно по праву моє, — впевнено

You cannot copy content of this page