— Твоя справа — мити підлогу і мовчати, а не розповідати нам про свої права, — сказала пані Ельза, навмисно перекидаючи тарілку з їжею на килим. Це були найважчі заробітки в моєму житті, де кожна хвилина коштувала мені залишків гідності
— Твоя справа — мити підлогу і мовчати, а не розповідати нам про свої
Помста прийшла до Ольги у вигляді банки солоних огірків. Невеликої, літрової, з саморобною етикеткою, на якій було виведено щирим, дівочим почерком: «Для тещі. З любов’ю, Настя».
Помста прийшла до Ольги у вигляді банки солоних огірків. Невеликої, літрової, з саморобною етикеткою,
— Бабусю, від тебе пахне дешевими продуктами і старими речами, нам соромно стояти поруч — сказала Олена, коли я спробувала її обійняти. Ці слова стали першою тріщиною в моєму серці, яка назавжди розділила нашу родину на багатих і непотрібних
— Бабусю, від тебе пахне дешевими продуктами і старими речами, нам соромно стояти поруч
Марта дізналася, що її чоловік роками пересилав другу її повідомлення, щоб обговорити з ним почуття й слабкості дружини, як жарти. Жінка образилася, але знайшла несподіваний вихід.
Марта дізналася, що її чоловік роками пересилав другу її повідомлення, щоб обговорити з ним
— Мені плювaти на твою машину, мені потрібні гроші зараз — заявила мама, коли я спробувала пояснити, що ми з Олегом збирали їх роками
— Мені плювaти на твою машину, мені потрібні гроші зараз — заявила мама, коли
— Мамо, яке ще Водохреще, нам з Григорієм треба терміново відпочити, а діти побудуть у тебе, — сказала Оля, виставляючи сумки в коридор. Я ще не знала, що цей святковий ранок стане початком мого найбільшого розчарування в доньці
— Мамо, яке ще Водохреще, нам з Григорієм треба терміново відпочити, а діти побудуть
— Я не через ту «дрібницю». Я через банки варення, які перестали їсти. Ти береш нову сорочку з шафи і думаєш, що вона туди сама потрапляє. Ти відкриваєш холодильник з упевненістю, що їжа там ніколи не закінчується і дім теж сам себе прибирає. І ця твоя «дрібниця» — просто остання крапля, Андрію. Я втомилася.
— Я не через ту «дрібницю». Я через банки варення, які перестали їсти. Ти
— Тобі не соромно приносити додому такі мізерні суми, поки я забезпечую тобі розкішне життя? — запитав Анатолій, дивлячись на мою розрахункову квитанцію. Проте зовсім скоро ролі змінилися, і він був змушений заглядати мені в руки в очікуванні кожної гривні
— Тобі не соромно приносити додому такі мізерні суми, поки я забезпечую тобі розкішне
— Ви ж не збираєтеся забрати ці гроші з собою в мoгилу — процідив зять Андрій, поки Марічка відводила очі. Саме ці слова змусили мене нарешті закрити гаманець і подивитися на свою сім’ю без ілюзій
— Ви ж не збираєтеся забрати ці гроші з собою в мoгилу — процідив
— Я знаю, що ти там не карбюратор перебираєш! Поролон не потрібен для машини, він потрібен для затишку! Скажи чесно: хто вона? Або я зараз сама виб’ю ці ворота!
— Я знаю, що ти там не карбюратор перебираєш! Поролон не потрібен для машини,

You cannot copy content of this page