Дозвілля
— Єво, не будь егоїсткою! Ми ж не чужі люди, а одна сім’я. Подумаєш, викинула твої баночки з ванної — у мене там мої мазі стоятимуть, мені здоров’я важливіше за твою красу! Матюша сказав, що ви й на підлозі поспите, а нам із батьком диван потрібен, ми люди літні, нам повага належить! — Тетяна Павлівна, майстер безпардонного самозаселення.
— Єво, не будь егоїсткою! Ми ж не чужі люди, а одна сім’я. Подумаєш,
Дозвілля
— Мама сказала, що ти занадто багато витрачаєш на хліб, тому тепер бюджетом буду керувати я — холодно промовив Іван, забираючи мою банківську картку
— Мама сказала, що ти занадто багато витрачаєш на хліб, тому тепер бюджетом буду
Дозвілля
— Мамо, ваші 7000 гривень пенсії — це лише два заходи в супермаркет — кинула невістка, розкладаючи порожні пакети. Моя ілюзія про заможну старість розбилася вщент, коли я побачила перший чек на продукти, який змінив усе моє життя
— Мамо, ваші 7000 гривень пенсії — це лише два заходи в супермаркет —
Дозвілля
— Світлана завтра заїде о восьмій ранку. Ти бак заправ до повного, а то їй у Київ пиляти, не вистачало ще на трасі встати. І омивач долий, там, здається, порожньо.
— Світлана завтра заїде о восьмій ранку. Ти бак заправ до повного, а то
Дозвілля
— Павле, я не питаю твоєї думки, я ставлю завдання, яке має бути виконане до вечора, — наголосила Софія, навіть не підвівши погляду від монітора. У нашому домі я давно перестав бути чоловіком, перетворившись на безгласного виконавця наказів дружини-директора
— Павле, я не питаю твоєї думки, я ставлю завдання, яке має бути виконане
Дозвілля
Коли я побачила на Катерині свою улюблену шовкову хустку з плямою від кави, всередині все закипіло. — Вона просто молода і шукає свій стиль, — виправдав її Назар, не помічаючи, як його байдужість руйнує фундамент нашої поваги
Коли я побачила на Катерині свою улюблену шовкову хустку з плямою від кави, всередині
Дозвілля
— Лілю, ти ніхто в цьому домі, бо тут усе належить моєму братові — кинула мені в обличчя Ірина, не знаючи, що через годину вона покине цю квартиру назавжди
— Лілю, ти ніхто в цьому домі, бо тут усе належить моєму братові —
Дозвілля
— Ви тільки подивіться на нього! Мовчить, посміхається, квіти дарує, точно якусь пастку готує! Не вірю я цьому зятю, бо в народі кажуть: теща для зятя — як сіль в оці, тож треба бити першою, поки він мене в ліс не вивіз! — Марина Степанівна, експерт із випереджальних сімейних сварок.
— Ви тільки подивіться на нього! Мовчить, посміхається, квіти дарує, точно якусь пастку готує!
Дозвілля
— Ти віддав мою нову шубу своїй матері, тому що їй, бачте, соромно перед подругами в пуховику? А мені збрехав, що здав її в хімчистку? Валеро, ти вирішив пограти в Робін Гуда за мій рахунок і подарував чужу річ? — шипіла Ганна, стоячи посеред вітальні їхньої київської квартири.
— Ти віддав мою нову шубу своїй матері, тому що їй, бачте, соромно перед
Дозвілля
— А чи не засиділися ви, дорога мамо? — запитала я чітко. Я підіймалася з ліжка з твердим наміром сьогодні позбутися докучливої парочки родичів.
— А чи не засиділися ви, дорога мамо? — запитала я чітко. Я підіймалася

You cannot copy content of this page