Осінній ранок розливався містом вогким, сизим туманом. Дарина відгорнула теплу ковдру, потягнулася й за
Останні кілька років моє життя вимірювалося не порами року чи святами, а сповіщеннями в
– Я обговорюю це, бо це важливо, – мовила я, намагаючись тримати голос рівним.
Такої пори вечірнє місто завжди схоже на чудернацьку казку: у вікнах спалахують кольорові вогники,
Ранок того дня дихав особливою, майже кришталевою прохолодою, яка буває лише на зламі пізньої
– Мам, ну що ти стоїш у проході? Забирай порожні склянки з-під соку й
