Дозвілля
Коли я побачила на Катерині свою улюблену шовкову хустку з плямою від кави, всередині все закипіло. — Вона просто молода і шукає свій стиль, — виправдав її Назар, не помічаючи, як його байдужість руйнує фундамент нашої поваги
Коли я побачила на Катерині свою улюблену шовкову хустку з плямою від кави, всередині
Дозвілля
— Лілю, ти ніхто в цьому домі, бо тут усе належить моєму братові — кинула мені в обличчя Ірина, не знаючи, що через годину вона покине цю квартиру назавжди
— Лілю, ти ніхто в цьому домі, бо тут усе належить моєму братові —
Дозвілля
— Ви тільки подивіться на нього! Мовчить, посміхається, квіти дарує, точно якусь пастку готує! Не вірю я цьому зятю, бо в народі кажуть: теща для зятя — як сіль в оці, тож треба бити першою, поки він мене в ліс не вивіз! — Марина Степанівна, експерт із випереджальних сімейних сварок.
— Ви тільки подивіться на нього! Мовчить, посміхається, квіти дарує, точно якусь пастку готує!
Дозвілля
— Ти віддав мою нову шубу своїй матері, тому що їй, бачте, соромно перед подругами в пуховику? А мені збрехав, що здав її в хімчистку? Валеро, ти вирішив пограти в Робін Гуда за мій рахунок і подарував чужу річ? — шипіла Ганна, стоячи посеред вітальні їхньої київської квартири.
— Ти віддав мою нову шубу своїй матері, тому що їй, бачте, соромно перед
Дозвілля
— А чи не засиділися ви, дорога мамо? — запитала я чітко. Я підіймалася з ліжка з твердим наміром сьогодні позбутися докучливої парочки родичів.
— А чи не засиділися ви, дорога мамо? — запитала я чітко. Я підіймалася
Дозвілля
— Дарино Павлівно, ви всім розповіли, що я „багата бізнесменка“, яка оплатить ресторан на 150 осіб? Я працюю звичайним менеджером, і моєї премії не вистачить на банкет для всього мікрорайону. Ви або самі дзвоните гостям і кажете правду, або зустрічаєте Новий рік наодинці зі своїми вигадками!
— Дарино Павлівно, ви всім розповіли, що я „багата бізнесменка“, яка оплатить ресторан на
Дозвілля
— Мамо, замов піцу, твої салати ніхто не їсть, — кинув син, навіть не глянувши на святковий стіл, над яким Юля проплакала всю ніч. У той момент я зрозумів, що наш дім перетворився на готель, де замість любові залишився лише холодний розрахунок
— Мамо, замов піцу, твої салати ніхто не їсть, — кинув син, навіть не
Дозвілля
— Скільки-скільки коштує ця риба? — Степан вихопив пакунок з моїх рук з таким виглядом, ніби я витратила весь наш спадок на дурниці. Цей холодний блиск у його очах став початком кінця моєї казки, про який я соромилася розповісти навіть мамі
— Скільки-скільки коштує ця риба? — Степан вихопив пакунок з моїх рук з таким
Дозвілля
— Мені байдуже, що в тебе температура 39,5! Мама сказала, що картоплю треба копати сьогодні. Значить, встала, випила таблетку і поїхала.
— Ти оглохла чи що? Я втретє повторюю: підйом! Голос Віталія не просто звучав
Дозвілля
— Це дар, Оксано, і ти не маєш права мене судити — наголосила сестра, коли я спробувала заговорити про здоровий глузд. Вона ще не знала, що цей дар змусить її чоловіка тікати з дому, а дітей — забути про дитинство
— Це дар, Оксано, і ти не маєш права мене судити — наголосила сестра,

You cannot copy content of this page