Якщо ви не відновите перекази, то я не тільки припиню будь-яке спілкування, але й подам на розлучення! — пролунало від невістки. Після 950 євро щомісячної допомоги, я, 62-річна жінка-заробітчанка, опинилася перед вибором: власне житло чи можливість бачити онуків
— Якщо ви не відновите перекази, то я не тільки припиню будь-яке спілкування, але
Карина усміхнулася. Цього просто не могло бути, але дівчинка була повною її копією в дитинстві. Абсурд. Можливо, вона божеволіє. Можливо, їй усе це лише здається. Але зараз приїде тато, і все вирішить. Якщо в Карини справді щось із головою, то він відправить її на лікування, і ніякі благання не допоможуть. А якщо ні? Тато дізнається правду
Карина спостерігала, як чоловік приміряв костюми. Нарешті він ніби зупинився на чомусь і задоволено
Жінка поблідла: — Ігнате? Що ти тут робиш? Ти ж не живеш у цьому селищі. Як ти знайшов мене?
Ігнат під’їхав до будинку, але з машини не виходив. Усередині нього ще прокручувалася розмова,
Ніно Олексіївно, але ж це наші гроші! Ми самі вирішуємо, куди їх вкладати! — Я підвищила голос, дивлячись на свекруху, яка сиділа у нашій вітальні, розклавши на столі наші фінансові документи
Моєму чоловіку, Степану, вже тридцять п’ять, а я, самостійна жінка з власною фірмою. Але
У нас з Геннадієм роботи повно, графік щільний, ми не зможемо постійно бути вдома. Стефан — підліток, йому потрібен контроль, а ми не няньки
— Ти що, приїхала мене викрити перед усіма?! — вигукнула Ольга Петрівна, її обличчя
Коли дівчинка дізналася, що вони їдуть жити до великого міста, то заскакала від радості, але потім засмутилася. — А як же тато? Корній обійняв її. — Ми будемо часто до нього приїжджати, привозити квіти, навідувати його, залишати йому солодощі
Усе життя Корнія було якимось безпросвітно божевільним. Він ні на секунду не шкодував ні
Олено, зачекай, це не те, що ти думаєш! — Михайло простягнув руку, намагаючись зупинити її
— Якщо ти зараз вийдеш за ці  двері слідом за нею, то забудь про
Якщо ти не укладеш із Романом шлюбний договір, то вам доведеться йти жити в стару квартиру — ось така була умова моєї дочки Софії. Я понад п’ятнадцять років працювала за кордоном, щоб забезпечити їй та зятю Дмитру цей великий будинок, а тепер не маю права привести сюди коханого чоловіка
— Якщо ти не укладеш із Романом шлюбний договір, то вам доведеться йти жити
Марина сиділа, опустивши листа, й дивилася прямо перед собою. Вона й поняття не мала, що її непутяща мати, як її завжди всі називали, була такою не завжди
Усе своє життя Марина мріяла про гроші, розуміючи ще з малку, що без них
Не хочу я свекра з цим його великим домом, збудованим “для родини”, не хочу жити в цій комуналці, не хочу цих клумб, квітів і троянд, не хочу зовиці, малини й смородини! Надоїло мені все це
Не хочу я свекра з цим його великим домом, збудованим “для родини”, не хочу

You cannot copy content of this page