— Невже образа на матір для тебе важливіша за моє щастя знати свою родину? — Володя стояв у дверях з рюкзаком, готовий їхати шукати ту, про кого я забороняла згадувати. Це був момент істини, який змусив мене завести машину і вирушити в бік старого села
— Невже образа на матір для тебе важливіша за моє щастя знати свою родину?
— Романе, або вона зараз іде геть разом зі своїми документами, або з цього дому йду я — процідила я крізь зуби, дивлячись у впевнені очі його колишньої. Тоді я ще не знала, що він уже зробив свій вибір, і цей вибір був не на мою користь
— Романе, або вона зараз іде геть разом зі своїми документами, або з цього
— Мам, ну, звісно, не вистачає! Він що, думає, я тут на одних макаронах сиджу? Ресторан, манікюр, сукня нова… Це все, по-твоєму, саме з неба падає? Він кине на картку суму, а як її розтягнути на місяць — не думає. А ще ж за квартиру треба платити, комуналка зараз космічна. Ой, усе, не хочу про це. Головне ж не в грошах, ти ж знаєш…
— Мам, ну, звісно, не вистачає! Він що, думає, я тут на одних макаронах
— Мироне, обирай: або я, або твоя мати, яка вже перейшла всі межі — випалила я, коли застала Любов Іванівну за перевіркою моєї спiдньoї бiлизни
— Мироне, обирай: або я, або твоя мати, яка вже перейшла всі межі —
— Ти на що це натякаєш? — обурився батько нареченого, Степан Петрович. — Ще заміж не вийшла, а вже права качаєш? Дивись, сильно не протестуй, а то передумаємо й не візьмемо!
— Ти на що це натякаєш? — обурився батько нареченого, Степан Петрович. — Ще
— Ти при своєму розумі, Надіє? У якому сенсі — «покажи документи»? Ти що, слідчий?
— Ти при своєму розумі, Надіє? У якому сенсі — «покажи документи»? Ти що,
— Ніно, де дев’ять гривень решти, які залишилися після купівлі хліба? — запитав Орест, не відриваючи очей від свого записника. Ці слова стали початком кінця моєї свободи, перетворивши наше життя на суцільний бухгалтерський звіт
— Ніно, де дев’ять гривень решти, які залишилися після купівлі хліба? — запитав Орест,
— Я не збираюсь утримувати чужу дитину лише тому, що ти вмієш гарно брехати, — холодно промовив чоловік, зачиняючи за мною двері. Він викреслив нас із життя за одну хвилину
— Я не збираюсь утримувати чужу дитину лише тому, що ти вмієш гарно брехати,
— Ти тут не господиня, ти просто та, хто подає тарілки — ці слова Ганни Степанівни застигли в повітрі перед самим приходом гостей
— Ти тут не господиня, ти просто та, хто подає тарілки — ці слова
— Ви впевнені? — Нотаріус, літній чоловік у важких окулярах, ще раз переглянув стос паперів. — Договір дарчі — це серйозно. Повернути майно назад буде вкрай складно, майже неможливо, якщо не буде доведено факт примусу.
— Ви впевнені? — Нотаріус, літній чоловік у важких окулярах, ще раз переглянув стос

You cannot copy content of this page