Дозвілля
Мати одна не справляється, стара вже. До того ж завтра Світлана з дітьми приїжджає, вони теж там будуть. Треба стіл накрити, зустріти по-людськи. Ти ж знаєш сестру, вона готувати не любить, та й діти в неї тільки домашнє їдять. То кухня на тобі, ну й побілка. А я…
– Ти чого розсілася? Давай, вставай, збирай речі. Завтра підйом о п’ятій ранку, треба
Дозвілля
Донечко, в цьому домі все і моє теж, — сказала вона повільно, ніби пояснювала нерозумній дитині. — Мій син платить за цю квартиру, отже, я маю повне право давати поради. І взагалі, якщо хочеш знати, я тут тепер така ж господиня. Тож не треба мене повчати, як поводитися
Ключі від власної квартири я отримала в двадцять п’ять років. Це був тихий особистий
Дозвілля
Я пропоную шукати інший варіант, — Марія твердо відповіла. — Можна підтримати коштами на оренду. Можна допомогти з пошуком роботи. Але квартиру продавати не буду.
Бабуся залишила квартиру Марії, коли дівчині виповнилося двадцять шість років. Трьохкімнатна, на сьомому поверсі,
Дозвілля
— Якщо вам так дорогий порядок, то краще взагалі не кличте нас у гості — різко відповіла невістка на моє прохання забрати липкі цукерки з дивана. Ці слова змусили мене подивитися на власного сина та його сім’ю іншими очима. Я нарешті наважився на крок, про який багато хто лише мріє, але боїться зробити
— Якщо вам так дорогий порядок, то краще взагалі не кличте нас у гості
Дозвілля
— Бабусю, ми вже знайшли нотаріуса, який переоформить твій дім на мене ще до кінця свят, — заявив Маркіян, поки я розкладала кутю. У цей момент я зрозуміла, що для них я вже не жива людина, а просто юридична перешкода на шляху до спадку
— Бабусю, ми вже знайшли нотаріуса, який переоформить твій дім на мене ще до
Дозвілля
Ти серйозно?! Тягти сюди свою матір, щоб я за нею горщики виносила?! У тебе є сестра, нехай вона й доглядає! Я тобі не нянька і не медсестра, я на це не погоджувалася!
— Хто там ще?.. Дзвінок мобільного телефону розірвав затишну вечірню тишу квартири. Ольга здригнулася,
Дозвілля
— Мамо, припини скаржитися на тиск, у нас свято, і діти хочуть гратися, — різко обірвав мій cтoгін син, підштовхуючи до мене малого онука. Тієї ночі, миючи гору брудного посуду в повній самотності, я прийняла рішення, яке шoкувaло їх усіх
— Мамо, припини скаржитися на тиск, у нас свято, і діти хочуть гратися, —
Дозвілля
— Ваша квартира — це єдиний шанс для нас отримати позику, тому вибору у вас немає — заявила Олена, наливаючи мені чай з таким виглядом, ніби вона вже тут господаиня. Я ще не знала, що за цей чай мені доведеться платити власним дахом над головою
— Ваша квартира — це єдиний шанс для нас отримати позику, тому вибору у
Дозвілля
— Ти можеш іти до нього, але я залишаюся зі своїм справжнім татом — сказав син, збираючи речі в іншу кімнату. Я стояла посеред коридору, розриваючись між коханням усього життя та власною дитиною, яка раптом стала мені чужою. Тепер я маю чоловіка, про якого мріяла роками, але втратила єдину нитку, що єднала мене з сином
— Ти можеш іти до нього, але я залишаюся зі своїм справжнім татом —
Дозвілля
Ви бачите бруд, а я бачу свою свободу нічого не робити, — заявила Тетяна, ігноруючи мій розгублений погляд на захаращений стіл і шар жиру на плиті. Додому я їхала з важким серцем
— Ви бачите бруд, а я бачу свою свободу нічого не робити, — заявила

You cannot copy content of this page