Дозвілля
Мамо, ти не розумієш, Антон – це моя доля, він просто зайнятий роботою! – вигукнула Орися, ховаючи сльози за гнівом. Я мовчала, бо знала: цей “зайнятий” красень уже давно будує “долю” з іншою, а моя дочка сліпо тримається за ілюзію
– Мамо, ти не розумієш, Антон – це моя доля, він просто зайнятий роботою!
Дозвілля
Ти просто дружина, а я – мати Володі, тож слухайся! – гаркнула свекруха, хапаючи Соломійку на руки, ніби я – чужа. Її “допомога” перетворилася на панування: кухня, діти, навіть Володя тепер її союзник, а я – тінь у власному домі. І той момент, коли двері клацнули за нами з дітьми, обіцяв бурю, якої ніхто не чекав
– Ти просто дружина, а я – мати Володі, тож слухайся! – гаркнула свекруха,
Дозвілля
Оксано, твій тато передав тобі все найгірше — оті форми, ота млявість, а від мене ти нічого не взяла! — випалила мама, відкидаючи мою руку, коли я намагалася її обійняти
— Оксано, твій тато передав тобі все найгірше — оті форми, ота млявість, а
Дозвілля
Про своє весілля брат оголосив по мікрофону. Я очікувала різне, але точно не це. Спершу мені було шкода Софію, бо я бачила ставлення Романа до неї, і воно було, м’яко кажучи, не дуже. А тут, на тобі – кохання
Про своє весілля брат оголосив по мікрофону. Я очікувала різне, але точно не це.
Дозвілля
Відкривайте, малята, не бійтеся! — вигукнула свекруха, а коробка раптом зашелестіла, ніби хтось усередині чухав кігтями. Я застигла, бо знала: її сюрпризи завжди ховають більше, ніж здається
— Відкривайте, малята, не бійтеся! — вигукнула свекруха, а коробка раптом зашелестіла, ніби хтось
Дозвілля
Андрію, що робитимемо? — запитала я одного вечора, коли ми сиділи за столом, переглядаючи оголошення про продаж квартир. — Кредит брати страшно, а жити десь треба
Я сиджу на кухні, тримаю в руках телефон, а сльози котяться по щоках. Щойно
Дозвілля
Надю, бізнес наш, ми переписуємо на Антона. Ти ж розумієш, традиція по чоловічій лінії, — сказав тато, не піднімаючи очей від тарілки
— Надю, бізнес наш, ми переписуємо на Антона. Ти ж розумієш, традиція по чоловічій
Дозвілля
Ніно, ти знову витратила купу грошей на каву? Я ж казав, тільки на необхідне! — вигукнув Олег, переглядаючи чеки з гнівом у голосі
— Ніно, ти знову витратила купу грошей на каву? Я ж казав, тільки на
Дозвілля
Мамо, можна я буду жити з бабусею і дідусем? Назавжди?
Мене звати Олена, мені 30 років, і я розлучена вже два роки. Мій син
Дозвілля
Олено, а якщо він заплаче? Що я маю робити?
Два роки тому я вважала себе найщасливішою жінкою. Ми з Тарасом одружилися після трьох

You cannot copy content of this page