Мій чоловік, Сергій, уже цілий рік насолоджується життям у Польщі, відправляючи нам із донькою всього 5000 гривень щомісяця. Я чудово знаю, що там він заробляє в п’ять разів більше, і одного разу на світлинах у соцмережах я побачила доказ його обману
Мій чоловік, Сергій, уже цілий рік насолоджується життям у Польщі, відправляючи нам із донькою
– Зайченя, все. Так, нарешті вона покинула цей світ. Точно, я тобі кажу. Треба буде їм таки заплатити. Роботу свою вони зробили, але вполовину менше. Стільки часу через них довелося нервувати. Не змогли на місці з нею покінчити. Але тепер ми вільні, розумієш? Тепер можна і на море, і на океан.
– Дивись, Андрій Іванович знову з донькою, – молода медсестра кивнула на дівчинку, що
Я повернувся з роботи на годину раніше, плануючи влаштувати Соломії сюрприз, але сюрприз чекав на мене. У нашому дворі стояв чужий позашляховик, а з нашої спальні долинав дзвінкий сміх
Я повернувся з роботи на годину раніше, плануючи влаштувати Соломії сюрприз, але сюрприз чекав
— Що ти мені все про Стасика! Стасик — мій онук, а ти-то мені хто? І Пашка он — невідомо, рідня нам чи ні. Не дарма ж тебе Стасик вигнав. Може, справа тут не тільки в тому, що ти погана дружина
— І скільки можна? Ти просилася на тиждень, а минуло вже два. Давай-но, дорогенька,
— Я офіційна дружина Ігоря, а він мій законний чоловік! — сказала жінка, стоячи на моєму порозі. Тоді я зрозуміла, що була сліпою, але найбільше вразило інше: чому всі сусіди та колеги роками мовчали про його подвійне життя?
— Я офіційна дружина Ігоря, а він мій законний чоловік! — сказала жінка, стоячи
– Ой, Петре, чуєш її? «Вчитися хоче!» А хто ж тебе годуватиме, поки ти вчитимешся? Хто нам поверне гроші, які ми в тебе стільки часу вкладали? Таня насупилася. Їй було дуже не приємно таке чути, але сказати щось у відповідь вона боялася. Дуже вже не хотілося їй повертатися до дитячого будинку. Вона прожила там стільки років
– Не горбся, – сказала Тамара Василівна, коли вони йшли парком. – Тримайся рівно.
— Я шукав тебе. Завжди шукав. Але я нічого не пам’ятав, крім пісень й імені «Соня». А імен-то таких багато. Батьки дуже постаралися, щоб я нічого не дізнався, і таємницю забрали із собою
Соня оглянулася. Усе на своїх місцях. Усе так, як вона любить. — Сонечко Андріївно,
Я пам’ятав, як у п’ять років дивився вслід мамі, Оксані, що відходила, і як потім вчився жити без неї завдяки Лесі. І ось, через двадцять років, біологічна мати з’явилася лише для того, щоб заявити: – Я сподівалася, що ти дозволиш мені пожити там. Я ж тебе 9 міссяці виношувала
Я пам’ятав, як у п’ять років дивився вслід мамі, Оксані, що відходила, і як
— Степане, дай мені сьогодні в борг той швейцарський сир, — прошепотіла Мирося, хоча знала, що вже винна мені 650 гривень із минулого тижня. Я твердо сказав їй: “Ні” — і її реакція була такою, що я вперше замислився над справжньою причиною її марнотратства
— Степане, дай мені сьогодні в борг той швейцарський сир, — прошепотіла Мирося, хоча
— Я, мамо, приїхав-то ну, і поговорити про це заодно. Не треба тобі на весілля. Ти там будеш виглядати дивно. Ну, не впишешся ти туди, правда? Не ображайся, я ж про тебе піклуюся. Кирило не розумів, як пояснити, чому їй туди не можна, але як тільки уявляв її там — його охоплювала паніка. «Та його ж просто висміють!»
Коли Кирило поїхав у місто вчитися, а потім там і залишився, Зінаїда Василівна була

You cannot copy content of this page