Дозвілля
Через постійну байдужість чоловіка я почала шукати уваги там, де вона була, і той вечір, коли Назар побачив, як його колега дарує мені квіти, став точкою неповернення. — Чого він тут крутився? — запитав Назар, але лише тоді, коли Артем відійшов, а не коли я сміялася від його слів. Удома я знала, що зроблю: я ризикну всім, аби тільки мій чоловік перестав бачити в мені тінь
Через постійну байдужість чоловіка я почала шукати уваги там, де вона була, і той
Дозвілля
Вперше за багато років Марина від’їжджала з кладовища спокійною. Якась дивна зустріч вийшла. Злата була дуже красивою, розумною не по роках і, здавалося, неймовірно сильною. «От тобі й маєш, у кожного своє горе», — пробурмотіла Марина
Марина тихо вела машину й витирала сльози. Як же важко їздити на кладовище до
Дозвілля
— Сюрприз йому вирішила зробити? Вийде. Тільки не в тебе, а в нього. Ти не сварися. Спробуй прийняти його сюрприз. Якщо зможеш, то на все життя, що залишилося, щасливою станеш. Себе зміниш — його, і все буде добре. Просто постарайся прийняти
Останнім часом у них якось не ладилося. Галина сумно дивилася в вікно й думала
Дозвілля
— Мамо, ці 200 доларів — це насмішка, мені потрібно набагато більше, щоб відповідати моєму оточенню! — сказала Леся, вимагаючи грошей, але замість грошей дочка отримала валізу та вказівку на двері
— Мамо, ці 200 доларів — це насмішка, мені потрібно набагато більше, щоб відповідати
Дозвілля
— Так, вірно, Дашку — підкинули, — визнала господиня, намотуючи на палець ниточку від чайного пакетика. — Ми з моїм покійним чоловіком дуже чекали дитину, а вона не вижила при появі на світ. І тут сталося диво. Справжнє диво. Пам’ятаю, я сиділа в парку й плакала без упину, бо було дуже боляче й страшно. І раптом почула дитячий плач. Спочатку подумала — галюцинація. Після того, що я пережила, усього можна було чекати, але плач не втихав
Осінь настала раптово. Ще вчора на вулиці було спекотно, як у липні, а сьогодні
Дозвілля
Коли все домила, переодяглася, вийшла в коридор — й завмерла. У залі хтось був. Таня навшпиньках пробралася до дверей, заглянула в щілину — й ледь не впала від побаченого
Таня сиділа біля ліжка батька й намагалася стримувати сльози. Якби вона тільки знала, що
Дозвілля
Після того, як не стало тата, ми взялись з братом за спадщину. Я до останнього не знала, що ніякого заповіту немає, тому ця стара, пожовкла записка з його піджака мене неабияк здивувала. – Віко, тато завжди казав, що я головний спадкоємець. Ось, тут цим словам і підтвердження, – наголосив брат простягаючи клаптик паперу. Весь бізнес мав отримати Данило, а я лиш копійчану грошову компенсацію
Після того, як не стало тата, ми взялись з братом за спадщину. Я до
Дозвілля
— А ось і подарунки для племінників! — Назар, мій чоловік, ледь не вистрибнув зі штанів від радості, коли його сестра, Леся, увійшла до нашої вітальні напередодні свята
Цю історію я пишу, щоб, мабуть, просто виговоритися і, можливо, отримати пораду. Адже вже
Дозвілля
За гроші, які я заробляв у Норвегії важким трудом, дружина придбала нам будинок мрії. Я вже спав і бачив, які ми щасливі. Та приїзд-сюрприз без попередження, перевернув мій світ з ніг на голову. У своїй вітальні я зустрівч незнайомця. – О, привіт! Ти, мабуть Ігор. Мене Андрій звати!, – нагло сказав він, а після з кухні у халаті вийшла і моя дружина
За гроші, які я заробляв у Норвегії важким трудом, дружина придбала нам будинок мрії.
Дозвілля
— Значить, так, голуби мої сизокрилі, — досить гучно поставивши стакан із соком на стіл, сказала жінка, — Я чудово знаю, де ви обоє так здорово засмагли. Навіть номер кімнати в готелі, де відпочивали, знаю
Тепер я знаю, в яке «відрядження» ти їздив. — Уже вдома? А ми на

You cannot copy content of this page