Дозвілля
— Ми дали тобі життя, тож тепер віддай нам свій час і свою молодість, — спокійно сказала мати, подаючи мені список справ. Батьки щиро вірили, що я зобов’язана розчинитися в їхніх потребах, забувши про власне дихання
— Ми дали тобі життя, тож тепер віддай нам свій час і свою молодість,
Дозвілля
Натякала на сережки? — перепитала вона, відчуваючи, як голос стає холоднішим. — Сергію, вона показувала мені фото в якомусь каталозі й сказала: «Оце яка краса». Я вирішила, що це просто розмова, а не прямий натяк на подарунок.
Оксана прокинулася від того, що Сергій крутився в ліжку вже хвилин двадцять. Вона розплющила
Дозвілля
Олена була надто незалежною, заробляла добре, іноді навіть більше за Андрія. А Марія Петрівна, яка все життя звикла керувати родиною, відчувала, що втрачає ґрунт під ногами.
Марія Петрівна завжди вважала себе жінкою, яка все тримає в руках. Народилася в Умані,
Дозвілля
— Ти ж обіцяла, що все прибереш, — дорікнув мені Юрій, коли гості вже знімали взуття у нашому захаращеному коридорі. У той момент я зрозуміла, що цей вечір закінчиться або великою свapкою, або повним розривом стосунків
— Ти ж обіцяла, що все прибереш, — дорікнув мені Юрій, коли гості вже
Дозвілля
Перші дні в новій квартирі були терпимі. Марія Іванівна готувала сніданки, розпитувала про Вероніку, показувала старі альбоми з фотографіями Віктора-дитини. Софія працювала в маленькій кімнаті, яку їм виділили, старалася не заважати. Але дуже швидко все змінилося
Софія завжди вважала, що її життя — це тиха, але впевнена річка, яка тече
Дозвілля
— Тобі потрібні гарантії на папері? Ось тобі головна гарантія: ти ніколи не побачиш своїх нащадків — ці слова сина стали моїм виpoком. Тепер я господарюю в оселі, де пахне пиріжками для онука, про народження якого мені навіть не повідомили
— Тобі потрібні гарантії на папері? Ось тобі головна гарантія: ти ніколи не побачиш
Без рубрики
Коли я їхала на заробітки, я мріяла лише про одне — влаштувати найкраще весілля сина, про яке говоритиме все село. Але коли настав цей день, моє крісло в ресторані залишилося порожнім, а Назар назавжди викреслив моє ім’я зі свого списку рідних людей
Коли я їхала на заробітки, я мріяла лише про одне — влаштувати найкраще весілля
Дозвілля
— Павле, оформлюй житло на маму, так буде вигідніше для пільг, — спокійно промовила Христина, і я, засліплений довірою, віддав останню копійку за стіни, з яких мене виженуть вже за місяць
— Павле, оформлюй житло на маму, так буде вигідніше для пільг, — спокійно промовила
Дозвілля
Оксана слухала і усміхалася, але всередині відчувала легкий неспокій. Вона знала: для Марії Петрівни вона — «міська панянка», і це слово Володимир часом вимовляв з теплотою, але Оксана чула в ньому відтінок, ніби це щось чужорідне
Все почалося сім років тому, в теплому серпні, коли Володимир вирішив познайомити Оксану зі
Дозвілля
— Батько сказав, що справжня родина — це коли все спільне, а ти ховаєш від мене свою квартиру, — заявив чоловік, дивлячись на мене з неприхованою образою. Я ще не знала, що за цими словами стоїть чіткий план його родини щодо мого затишного гніздечка
— Батько сказав, що справжня родина — це коли все спільне, а ти ховаєш

You cannot copy content of this page