fbpx
Події
Як живеться українці в Дубаї: з філології до IT-сфери

Українка Анастасія Погиба народилася в Німеччині, виросла в маленькому містечку Чернігівської області, а в 16 років переїхала до Києва, де навчалася в столичному лінгвістичному університеті. Завдяки знанням кількох мов вже в студентські роки вона почала співпрацювати з українським офісом міжнародної консалтингової компанії.

Цей досвід приніс розуміння того, чим займатися далі. А саме – маркетингом. Продовжила розвиватися, працюючи над IT стартапом на іспаномовному ринку. А в лютому 2016 року Настя отримала лист, який докорінно змінило її життя! Уже півтора року українка живе в Дубаї, займається улюбленою справою, зростає, як фахівець, подорожує і знаходить позитив навіть в, часом, складних правилах ОАЕ і незвичному кліматі, пише “Обозреватель”.

Далі від першої особи. Запрошення на роботу і переїзд. Оскільки моя сторінка в Linkedin постійно оновлювалася, в один день мені написав мій нинішній керівник. Ми поспілкувалися по скайпу, я зробила технічне завдання і буквально через 2 тижні отримала лист, від якого розридалася. Я отримала запрошення на роботу і зрозуміла, що переїду. На той момент я дуже мало знала про ОАЕ, а тим більше про країни Близького Сходу. Мені дали 3 тижні на переїзд і цього вистачило на те, щоб закрити всі справи, зустрітися з близькими людьми і надихатися улюбленим Києвом.

Спочатку мене взяли на посаду, яку важко навіть перекласти на російську мову позицію “Senior Business Development Executive” в регіональний офіс компанії, яка оцифровує і автоматизує весь Близький Схід, Азію і Африку. В процесі, керівництво побачило в мені любов до маркетингу, довірило ребрендинг і недавно озвучило мою нову роль, яка нарешті відповідає тому, в чому я мріяла розвиватися. Ось я зрозуміла, як мені пощастило з роботодавцем!

Більшість українців, з якими познайомилася тут, переїжджали самі і шукали роботу вже на місці. Мені ж оплатили квиток, поселили в готелі, виділили водія на 2 тижні, який возив на роботу і назад. Навіть видали аванс за перший місяць, щоб у мене були гроші знайти постійне житло!

Дуже важливо знати, що в ОАЕ роботодавець сам повинен відкрити вам візу, видати страховку, попередити, чи потрібно вам виїхати з країни для зміни статусу візи з туристичною на робочу, а також оплатити квиток. Багато моїх знайомих, як виявилося, цього не знали і потрапляли на роботу в сумнівні компанії, з яких потім звільнитися також непросто.

Адаптація. У дубайському аеропорту мене зустріла університетська подруга. У перший день вона познайомила мене з містом, але, коли я залишилася в номері зі своєю ннерозпакованою валізою – стало сумно. Я зрозуміла, що нікого тут не знаю, що все доведеться будувати з нуля. Перші кілька днів була моторошний страх вийти з готелю. Все здавалося неймовірно великим і страшним, як у дитинстві.

Ще я дуже погано розуміла людей. Тут всі говорять англійською, але, не дивлячись на те, що я знала її на досить високому рівні, ніколи не доводилося чути, як на ньому спілкуються араби, індійці, філіппінці. Мені було дуже соромно постійно перепитувати. Було сюрпризом побачити так багато різних народів і культур в одному місці. У моїй голові арабська країна була трішки іншою. Тут же тільки 15% місцевого населення, а решта – кочові працівники.

Все було іншим: звуки молитви, незрозумілої мені мови, божевільні птиці, запахи їжі, які не викликали у мене апетиту. Але, з перших же днів я пообіцяла собі, що буду насолоджуватися всім, що мене оточує і використовувати цей час якомога ефективніше. Мені захотілося облаштувати свій побут, створити в ньому затишок, завести котика і купити вазони.

Про місто. Перше, що мені впало в очі, після переїзду – це усміхненість людей. У супермаркеті, на заправці, в найдешевшому закладі або в шикарному бутику на тебе дивляться з повагою і з посмішкою. Навіть якщо ти прийшов розбиратися в своїх проблемах, тебе завжди зустрінуть з посмішкою, і до останнього проблема буде вирішуватися на позитиві. Особливо мені подобаються філіппінці – вони постійно підспівують якісь пісні, дуже голосно сміються, радіють всьому, як діти.

Бути жінкою в арабській країні – це зовсім інший досвід для європейської людини. З одного боку ти відчуваєш величезну турботу і увагу, але з іншого буває дуже непросто вирішити свої проблеми без присутності чоловіка.

В ОАЕ, особливо у жінок, з’являється почуття безпеки. Перед переїздом я 2 роки жила на Дарниці, а до цього – в гуртожитку на Голосієво і пам’ятаю почуття, коли мені було страшно ввечері одній повертатися додому, коли до мене постійно приставали на вулиці якісь п’яні істоти. І взагалі мене дивувало, чому в переході на головній площі країни живуть цигани і бомжі.

Тут такого немає. Можливо тому, що всі знають, що будь-який злочин буде карається, що штраф виплатити може не кожен, що якщо ти порушиш закон, то тебе чекає депортація. Звичайно, буває всяке і краще бути обережним всюди. Але дуже б хотілося, щоб і у нас можна було їздити в метро з сумочкою без блискавки.

Тут дуже відчувається культ сім’ї. І це чудово! Особливо – серед корінного населення. Я захоплююся, коли бачу молодих дівчат в національному одязі, які гуляють зі своєю бабусею, яка сидить в інвалідному кріслі. Також я помітила, що кількість дітей і вагітних жінок набагато вища, ніж в Європі, незважаючи на те, що тут всього лише 60 днів декретної відпустки.

Багато хто вважає, що всі, хто тут живуть – мільйонери, що за пару років тут можна заробити на квартиру десь. Ось тільки якщо “десь”! Щоб тут добре жити або хоча б жити окремо, а не ділити квартиру з 2-3 людьми, подорожувати, добре харчуватися і без проблем пересуватися, а при цьому ще й відкладати, навряд чи вам вистачить зарплати в 2000-2500 американських доларів, на яку багато наших співгромадян погоджуються і тим самим знецінюють образ українського працівника.

Житло. Щоб орендувати житло офіційно, необхідно мати Emirates ID card, на виготовлення якого піде у середньому місяць. В готелі жити дорого, тому оренда кімнати – це дуже зручний варіант на перший час.

Існують тисячі оголошень про здачу кімнати або ліжко-місця, але потрібно бути дуже обережним, щоб не потрапити в руки до аферистів. Якщо щось трапитися, то оскільки контракту у вас немає, – закон буде не на вашому боці. Після отримання резиденської карти краще шукати квартиру тільки через надійні брокерські компанії.

Читайте також: Мені здавалось, що я відбуваю покарання: сповідь заробітчанки в Польщі

Перші пару місяців я жила з дівчинкою з Росії, але коли я дізналася, що на мені заробляють, то тут же вирішила шукати інше житло. Як виявилося, за своє спальне місце на зручному ліжку з неймовірним видом на місто вона платила менше, ніж я за свій диван з видом на не дуже привабливу кухню.

Потім мої знайомі вирішили поїхати в США і запропонували купити всі майже нові меблі і переїхати до них у студію, що, як здалося, заощадило багато часу. Але з іншого боку, коли ми разом пішли до їх брокера, щоб переоформити контракт, це виявилося не стандартною процедурою і я ще 3 місяці бігала по різних службах, щоб вирішити всі справи.

Зазвичай можна взяти в оренду квартиру з меблями, але вартість такого житла буде вища. На даний момент оренда окремої студії мені обходитися також, як оренда дивана в квартирі зі сторонньою людиною – приблизно 1200 доларів в місяць з комунальними та інтернетом. І це ще дешево!

Їжа. До їжі звикала дуже довго. Давно намагаюся харчуватися правильно. І пам’ятаю, коли колеги вперше побачили мої салатики і супчики без хліба, в якийсь момент втомилася пояснювати, що я не на дієті. Не залежно від національності, більшість людей тут звикли їсти багато. Коротко охарактеризувати місцеву кухню можна так: рис, баранина, яловичина, хумус, шаурма, салат, в якому замість листя салату – петрушка, багато спецій, кислого і гострого. За рік я не поміняла свої звички в харчуванні, але почала звикати до місцевої їжі, особливо до м’яса.

Дубай – сучасне місто і тут можна знайти багато ресторанів міжнародної кухні з неймовірними інтер’єрами, де просто хочеться годинами пити чай і милуватися. Звичайно, ціни кусаються, але більшість резидентів використовують спеціальні додатки, де другу страву можна отримати в подарунок. Самі ж продукти тут коштують дорого і якщо їсти якісну домашню їжу, то доведеться виділити пристойну суму з місячного бюджету.

Існує міф, що тут не можна вживати алкоголь. Це не зовсім правда. У місті дуже багато гідних барів, лаунж, ресторанів при готелях з шикарними коктейлями, хорошою винною картою і будь-якими напоями на ваш смак. Питання в грошах. Наприклад, в середньому один коктейль обійдеться в 22 долари. Також ніхто не забороняє ввозити напої з собою або купувати в Duty Free, але зберігати їх вдома заборонено і в звичайних магазинах їх просто немає. Також заборонено з’являтися на вулиці в нетверезому вигляді, тому якщо вже пити, то потім в таксі і додому.

Водійський досвід. Одним з обов’язкових умов найму на роботу в мою компанію було наявність водійських прав та власного транспортного засобу. Мені пояснили, що офіс знаходиться досить далеко. Та й взагалі, Дубай – це не пішохідне місто. Лінія метро тільки одна і вона не покриває всі потреби в пересуванні, а таксі коштує дуже дорого. Наприклад, від моєї квартири до офісу – мінімум 30 доларів в одну сторону, що в місяць майже 700.

Я панічно боялася водити машину, але розуміла, що треба! Поки не здала на права – мене підвозили колеги, які живуть поруч. В середньому вони втрачали 15-20 хвилин, щоб зробити мені послугу. Завдяки спільним поїздкам, з деякими я дуже здружилася. Але в якийсь момент зрозуміла, що стаю незручною і час іспиту з водіння наближався …

Відвідування автошколи і здача всіх тестів – процедура обов’язкова, за кожен урок, тест і перездачу потрібно платити шалені гроші. Вчителі зазвичай індійці і пакистанці. Якщо пощастить, то вчитель попадеться хороший, але мені не пощастило. В результаті, коли я довго не могла здати іспит, мені порадили змінити вчителя і буквально через кілька тижнів – здала. Це зайняло два з половиною місяці і коштувало 2 тисячі доларів.

Потім почалося найцікавіше – виїхати на 10-смугову дорогу зі швидкістю 120 кілометрів на годину і вижити. Коли я вперше вирушила на роботу на орендованій машині, в дорозі впав під сидіння телефон, вимкнулася навігація, і я вчасно не звернула в потрібному напрямку. Зрозуміла це тоді, коли впізнала пляж, який знаходився в 20 кілометрах від роботи.

Зупинитися не було можливості, але потім почала орієнтуватися в знаках, визначила, що мені потрібно в сторону Абу-Дабі і за вказівниками проїхала 2 величезні розв’язки і розвернулася. Коли почала проїжджати знайомі мені райони, то зрозуміла, де я і по пам’яті доїхала до роботи. Так було кілька разів, але потім звикла.

Мені порадили брати машину не в оренду, а кредит. І дійсно, так краще. Оренда найдешевшої машини тут обходиться в 325 доларів в місяць, плюс витрати на бензин. Кредит же можна взяти під 5%, але в другому варіанті, машина твоя, її можна буде продати і повернути хоч якісь гроші.

Вільний час. Насправді, якщо не лінуватися, то можна знайти дуже багато занять. Наприклад, в більшості будинків є безкоштовний басейн і спортзал. Взимку тут набагато цікавіше, так як погода дозволяє проводити різні заходи на вулиці. У мене було кілька цікавих подорожей по Еміратах та виявилося, що тут, крім пустелі, можна ще побачити гори, озера, океан і багато інших пейзажів. У Дубай постійно щось відкривається або добудовується. Навіть тим, хто тут вже дуже давно, все одно є що побачити.

Також не забуваємо про пляжі, які тут просто неймовірні. Для любителів спорту передбачені бігові доріжки уздовж берега, а для любителів поїсти – пляжні закладу з різними смаколиками. І, зауважте, нуль згадок про пахлаву, кукурудзу гарячу і про звичні одеські ласощі на пляжі. Продавати тут щось на вулиці без спеціального дозволу – це не легально.

Для фанатів клубного життя тут просто рай. Я не відвідувала, але мені розповідали. Для любителів кіно – багато кінотеатрів, але, якщо чесно, мене не надихає світова фантастика і боллівудські новинки, а багато фільмів, які хотілося б побачити, тут не показують …

Читайте також: Плакала від болю і втоми: розповідь українки, яка працювала моделлю в Індонезії

Якщо ж ви тільки переїхали, то весь ваш вільний час буде зайнятий пошуком нормального брокера, вибором квартири, посуду, постільної білизни, покупкою меблів, улагоджуванням проблем з інтернетом, комунальними службами, отриманням паспорта на кота і іншими цікавими процедурами, які в Україні займають менше часу або ж просто відсутні. Тут все автоматизовано, але, так багато нового і незвичного. Час спливає швидко! Так, і тут досить рано сідає сонце, а з ним кудись дівається і вся енергія.

Що далі? Дубай мені нагадує кам’яні джунглі, в яких можна загубитися як фізично, так і духовно. Це місто великих можливостей. Але, думаю, що іноді корисно робити зупинки і згадувати, робиш ти те, що тобі подобається і навіщо ти знаходишся саме в цьому місті. Мені це дуже допомагає не втратити себе.

Насправді тут є свої проблеми, особливо влітку – коли температура може підніматися і до 50 градусів, дихати практично неможливо. Я дуже люблю парки і в місті вони є, але, знову ж таки, насолодитися пішими прогулянками можна тільки 6 місяців на рік. Ну і кількість культурно-освітніх заходів влітку зводиться практично до нуля, хоча з іншого боку це така ніша, яку хтось може дуже успішно заповнити своїми ідеями.

Цього літа я вирішила приїхати в Україну хоча б на тиждень і відвідати все, за чим так скучила. Взагалі, намагаюся приїжджати, як тільки є можливість. Відпустку завжди планую так, щоб захопити тиждень в Києві, адже, як виявилося, у нас найцікавіші фестивалі, найсмачніша їжа, кращі лікарі, перукарі, дизайнери, візажисти і тд. І ще у нас дуже багато хороших молодих талантів, які потрібно правильно навчати і давати більше можливостей.

 

Реклама

Related Post

facebook