В одному закладі сиділа подружня пара.
Чоловік і жінка, як і багато інших відвідувачів, очікували усиновлення дитини. Було чути:
– Я би хотіла новонароджену дівчинку. Вона має бути білявкою.
– Я би хотів 6-місячну донечку…
– Я би хотів однорічного хлопчика з карими очима… – Я… Я… Я…
Подружжя мовчки слухало. За мовчазною угодою любові, яку не треба пояснювати, вони чекали, щоб усі пішли з бажаними та обраними дітьми.
Після цього до них підійшла працівниця і запитала: – А ви кого хочете? Хлопчика? Дівчинку? Щойно народжену дитину? Чи їй має бути кілька місяців?
Вони глянули одне на одного і відповіли:
– Ми хочемо дитину, яку ніхто не вибрав.
Якось одного мудреця запитали:
– У тебе багато дітей, але яка з них твоя улюблена?
Чоловік відповів:
– Моєю улюбленою дитиною є найменша, поки вона не виросте.
– Улюбленою є дитина, яка найдальше від мене, поки вона не повернеться додому.
– Моєю улюбленою дитиною є та, яка хворіє, доки вона не одужає.
– Моєю улюбленою дитиною є та, яка сумує, доки я її не втішу.
Бруно Ферреро
Фото: ілюстративне