Старий мудрий їздовий їхав взимку на санях, які швидко тягнула пара коней. А позаду нього сиділа жінка зі своєю дитиною. Випало багато снігу, і ранок був дуже холодним. На небі не було видно сонця, бо воно сховалось за хмарами.
Старий почав замерзати, і жінка у санях теж. Він побачив, що вона поступово стає синьою і непритомніє. Тоді їздовий взяв дитину, виштовхнув жінку з саней і поїхав геть. Жінка була не зрозуміла, що відбувається. Вона пустилася бігти за ним, кричати, волати, проклинати …
А через півкілометра цього божевільного марафону, старий зупинив сани, посадив її і сказав:
– Тепер все в порядку. Я повинен був зробити це, інакше ви б замерзли повністю!
Так і ми іноді, коли “замерзаємо”, а Господь нас напівзамерзлих раз – і з саней, а після цього дивимось – духовний рум’янець на щічках з’являється!
Велика подяка Йому за всі ситуації, які ми проходимо і переживаємо!
“Перлина християнства”