Ведучий розповів, як важко йому було пережити цей рік без дружини.
Сьогодні родина та прихильники російської співачки Жанни Фріске, яка померла від раку мозку, вшановують її пам’ять у роковини смерті артистки.
У цей сумний день цивільний чоловік Фріске Дмитро Шепелєв оприлюднив листа, якого адресував померлій коханій. Звернення Дмитра до Жанни опублікувало видання Grazia.
У листі Шепелєв розповідає, як йому важко було прожити цей рік без Фріске.
“Я намагався підготуватися, як тільки міг. Намагався уявити цей момент, часто думав, як це станеться – адже вже не було сумнівів – тільки питання часу. Багато читав, від медичних книг до духовної літератури, обережно розпитував близьких, випитуючи, як цей момент переживали вони. Все виявилося марно: мить, коли дізнаєшся, що все скінчено, паралізує, робить німим, знерухомленим, приголомшеним і абсолютно порожнім. Складно сказати, чи принесла трагічна звістка полегшення, про яке можна було тільки мріяти в відчайдушному марафоні двох років боротьби за життя. Скоріше ні. Замість полегшення прийшла порожнеча. А потім біль.
Відверто кажучи, події кількох наступних місяців я майже не пам’ятаю: літак до Москви, співчутливі погляди звідусіль, увага, безглузді слова розради – адже ніхто з нас не знає, що говорити в такі хвилини – суєта, а потім дзвінка тиша. І тільки я, порожнеча і біль. Все, що мало сенс тоді – тільки книги і вино, вино і книги, книги, вино і сон. Більше нічого не допомагало відволіктися, заморозити біль, забутися. Почуттів не було, як ніби хтось опустив перемикач: ні страху, ні радості, ні туги – тільки порожнеча, яку нічим заповнити, і біль”, – поділився Дмитро.
- Читайте також: Дмитро Шепелєв залишився без роботи і житла.
Разом з тим Шепелєв прокоментував й ті події, що сталися після смерті Жанни
“Озираючись назад, хто тоді міг уявити, що хвороба і смерть стануть приводом для нескінченних пересудів, ефірів, статей, коментарів. Як можна було подумати, що горе одних стане їжею для пліток мільйонів інших. Ненависть, безвольність, дешева слава і огидна слабкість замінять собою мовчазну, тиху щиру скорботу і повагу до смерті. Страшні два роки боротьби. І не менш страшний отруєнний рік після”.
Ведучий додав, що їхній із Жанною син Платон дуже допоміг йому пережити горе
“Порожнеча дозволила поринути в себе, підійти до самого себе так близько, наскільки це можливо. Я слухав море і насолоджувався сином, який своєю неймовірною силою, сам того не знаючи, малятко, наповнив мене світлом і не дав потонути”.
Шепелєв зізнався, що весь цей час вів щоденник
“Я вів щоденник і щодня звертався до минулої любові в спробі усвідомити подію, допомогти собі її пережити. І одного разу, через, можливо, півроку, мені здалося, що все позаду, шторм ущух, все осмислено, до мене повертається колишня легкість, нарешті, все скінчено. Оманлива надія. Я помилявся: варто було випити трохи більше келиха вина, і я знову зривався – тепер уже не в біль, а в лють, звинувачуючи тебе і тільки тебе в тому, що сталося, що залишила мене, що зрадила, зникнувши безповоротно так і не попрощавшись. І поверталися колишні “навіщо?”, “Для чого все це?”, Безпорадність і порожнеча”.
Однак, через рік, зізнався Дмитро, біль трохи ущух. Ведучий поділився, що навіть почав будувати плани на майбутнє
“Минув рік. Вгамувалися біль, розгубленість, страх, злість. Мені здається, що це позаду. Я знайшов сили відштовхнутися, залишивши дно десь далеко піді мною. Почав ставити собі питання про майбутнє, будувати плани, задумався нарешті про те, чого хочу. Я більше не живу минулим. І тільки іноді, в найнесподіваніші моменти розумію, як мені не вистачає тебе. Як шкода, що зараз тебе немає поруч. Я розповідаю про тебе синові, а він уважно слухає. Він знає твій голос, знає твоє обличчя і усмішку. А я впізнаю в ньому тебе, в дрібницях, в повороті голови, в кінчиках пальців, сміху. І від цього твердо знаю, що любов жива без присутності. Вона просто є”.