Дозвілля

Пані обговорювала з подругою щось досить таки голосно. Я прислухалась. Ну а що ще робити стоячи в черзі до того віконечка на пошті? Стою і сміх мене розбирає. От цікаво, чи повернеться, та що зараз так голосно висловлює свою думку, чи побачить ту, про кого розповідає усім присутнім

By anna

August 10, 2021

На пошті, стоячи в черзі до віконечка, розмовляли дві жінки.

– В суботу не можу, ніяк не вийде, – говорила одна іншій. – Зате в неділю я вільна з самого ранку. Малюка мама забирає, а чоловік поїде на день народження до дочки своєї від першого шлюбу, дванадцять років їй виповнюється. Так що давай в неділю зустрінемося і сходимо?

– Давай. Слухай, я все запитати тебе хочу – чоловік твій, значить, спілкується з дочкою, виходить? Молодець. А у тебе як з цією дівчинкою відносини? Нормальні?

– У мене? З нею? Ніяких відносин! Навіщо? Ми з нею навіть не знайомі, я її бачила тільки на фотографіях. Батько спілкується – і досить, я ж тут до чого? Він, до речі, теж нечасто став з нею зустрічатися останнім часом. Ну в дванадцять років їй вже нецікаво з татом в зоопарк йти в вихідний. Він їй дзвонить тепер в основному, їздить рідко. А тут день народження, святе діло.

– Як це? Ти не знайома з дочкою свого чоловіка? Оце так! В одному місті живете! Ви вже в шлюбі три роки, у вас своя дитина з’явилася. І не познайомилися досі? Це чоловік не хоче вас знайомити, або ти сама проти?

– Так, це я не свічусь бажанням. Для мене це абсолютно чужа людина. До речі, коли наш син з’явився, я так і сказала – зводити їх не будемо. Різниця у віці велика, сімнадцять років, нічого спільного у дітей немає.

– Почекай, а дівчинка взагалі знає, що у тата друга дитина?

– Знає. Але не більше того. Син мій поки ще маленький, він про існування сестри й гадки не має. І чим довше не буде мати, тим краще, я думаю. Тільки не треба мені ось цього от «вони ж брат з сестрою»! Я такого не розумію і ніколи не зрозумію ті сім’ї, де всі збираються за одним великим столом у свята – колишні, нинішні, діти всі упереміш. Це перекручення якесь! Колишні і їхні діти повинні залишатися в минулому.

Я стояла і сміх мене розбирав. Я саме та донька, яку батькова дружина бачити не бажає. Свого братика я знаю прекрасно, тато з ним часто приїздить, ми разом йому іграшки купуємо і одяг інколи. А свята ми так і відзначаємо – я тато мама її чоловік і мій братик. Усі щасливі і задоволені. Її не має, але це її особистий вибір. Можливо і на краще, що татової дружин  у нашій родині великій і не звичній не має.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.