Дівчина у сім’ї була одиначкою. Батьки, звісно ж, ладні були для своєї зіроньки навіть небо прихилити. Тому Віра росла у великому достатку – мала усе, що бажала її душа. Останній фасон плаття – так, плаття! Нова версія мобільного – без проблем! Поїздка на море – чудово!
Звичайно, коли Віра досягла повноліття, то батьки придбали для неї квартиру у новобудові, а тепер, коли вийшла заміж, почали думати, як би допомогти своїй квіточці продати однокімнатну квартиру і купити трикімнатну…
У 20 років, під час навчання в університеті, дівчина познайомилася з Юрієм. Між ними спалахнуло почуття. І року не минуло, як відгуляли весілля.
Спочатку все було чудово. Обоє влаштувалися на хорошу роботу, зранку разом виходили з дому, увечері поверталися щасливі, гуляли в парку або вздовж озера, зустрічалися з друзями. Жили так, як вважали за потрібне.
І ось Віра вимушена на певний період залишити улюблену роботу і звичний режим – вона чекала на первістка. Саме з цього моменту все і почалося…
Дізнавшись про таку новину, до них у гості ледь не щодня почала навідуватися свекруха. Вона вважала, що їй як мамі треба підготувати дітей до такої важливої події. На початку проводила бесіди з Вірою, ніби з маленькою. Повчала, що їй треба їсти, скільки спати і гуляти.
Опісля пішло серйозніше приготування – майбутня бабуся почала зносити в їхню квартиру різні речі, які, за її словами, знадобляться, коли з’явиться малюк.
Так у їхньому помешканні оселились гора пелюшок, викроєних зі старих простирадл. За ними гардероб майбунього маляти почав поповнюватися власноруч пошитими чепчиками, повзунами і кофтинками.
Свекруха навчала Віру, як старі речі перелицьовувати і давати їм ще одне життя. Невістка спочатку на це все дивилася мовчки. Потім, їй почала хаважати гора пелюшок і одягу, які ще зовсім не були потрібними до появи дитини залишалося ще майже два місяці.
Не втримала власних емоцій Віра тоді, коли свекруха привезла з дому цілий мішок різних брязкалець і інших іграшок ще з часів дитинства її сина. Вони були місцями зношені, забруднені, навіть поламані. Окрім цього, вони були вже іграшками навіть не вчорашнього дня. На них без сліз і поглянути не можна було, що вже говорити про те, аби користуватись. Вона не втрималася й сказала про все свекрусі. І про пелюшки, якими підлогу лиш мити. І про власноруч зшиті зі старих речей повзунки і чепчики. і про речі, які потрібно перелицьовувати.
Свекруха відповіла, що бажає Вірі добра, тому як може, так їй і допомагає. І взагалі вона має досвід в таких речах і доволі практична, тому хай Віра приймає все з вдячністю і вчиться.
Віра не втрималася і відповіла що не бажає власне помешкання перетворювати на смітник. Так, Віра так і сказала, бо ця купа непотребу і мішок зі старими іграшками не подобались їй зовсім. Саме в цей момент до кімнати заглянув чоловік і почув усю розмову між мамою і його дружиною. Він обурився на слова Віри. Як це вона відповіла мамі, яка бажає їм лише добра.
Тут все й почалося. Свекруха швиденько зібралася й вислизнула з квартири, не бажаючи брати участі у сцені. Син сам розбереться і поставить все на свої місця – гадала вона.
Але не так сталось, як свекруха гадала. Уже через пів години у її квартирі стояв син з валізою. Терпець Віри урвався і очі відкрились після того, як він сказав шо не готовий жити з дружиною, яка не поважає його матері і не хоче виконувати її вказівки.
Маленький син так і не знає свого тата, а свекруха так і не побачила довгоочікуваного онука. Віра виїхала з країни оселившись у Чорногорії. Саме там їй запропонували очолити філію її фірми.
Що ж кожен отримав те, до чого так довго йшов.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.