Молода дівчина сіла в метро. На наступній станції увійшла галаслива і буркотлива літня дама і сіла поряд з нею. Жінка втиснулася на сидіння та завалила її своїми численними сумками.
Чоловік, що сидить поруч із молодою дівчиною, засмутився і запитав її, чому вона не скаже нічого на свій захист. Молода леді відповіла з усмішкою: “Не обов’язково бути грубим або сперечатися через щось незначне. Наша спільна подорож настільки коротка. Я виходжу на наступній зупинці.”
Ця відповідь заслуговує на те, щоб бути написаною золотими літерами: “Немає необхідності сперечатися через щось таке незначне, наша спільна подорож настільки коротка”.
Якби кожен з нас зрозумів, що наш час тут такий швидкоплинний для того, щоб затьмарювати його сварками, марними аргументами, не прощати інших, показувати своє невдоволення. Все це марна трата часу та енергії.
Заспокойтеся, подорож так коротка!
Хтось зpадив, образив, обдурив чи принизив вас? “Вибачте їх, подорож настільки коротка.”
Які б біди не були у нас, давайте згадаємо, що “наша спільна подорож така коротка”.
Ніхто не знає тривалість цієї подорожі. Ніхто не знає, коли прийде їхня зупинка. Давайте берегти друзів та родину. Давайте поважати один одного, ставитися з добротою і прощатимемо один одного. Давайте будемо сповнені вдячністю та радістю.
І останнє: коли апостол каже нам: «Отже, дивіться, чиніть обережно, не як нерозумні, а як мудрі, цінуючи час, тому що дні лукаві», — це нас вчить відрізняти в житті найважливіше від менш важливого. Адже ми тут гості у цьому світі. Ми гості на короткий час, на дуже короткий час. Ось про що ми завжди маємо пам’ятати!