Є речі, які грошима не купити – це, наприклад, свобода і спокій в родині. Завжди найбільше їх цінувала, тому навіть не думала планувати велику кількість дітей, бути жадібною до грошей, понад нормупрацювати на роботі. Є в родині навіть скромний достаток – і добре, нам зайвого не треба. У нас один син – студент, живе в іншому місті в гуртожитку. Навчається на платному, але що-що, а вивчити дитину треба. Вважаю, що тільки на освіту дитини і можна витратитися.
А ось мій чоловік не дотримується моєї точки зору, він навпаки – рвач, хоч і не ледар. Довго займався бізнесом, завжди був успішний і навіть за 10 років виплатив позику за нашу трикімнатну квартиру, все до копійки. Бізнес почав руйнуватися два роки тому, якраз у той час, коли чоловік взяв машину через банк. Але все сподівався на те, що утримає свою справу на плаву, але не вийшло, тому він почав їздити вахтовиком за кордон. За навчання сина платити треба, за кредит треба, і тому зайвого собі дозволити не можемо. В принципі, я й не хвилююся через це – сама працюю, достаток у домі є, що ще треба?
Але ось чоловік вкотре приїхав з роботи, і не дає мені спокою своєю ідеєю. Його друг запропонував взяти до нас на квартиру на дві кімнати сім’ю його сестри (якась там троюрідна), з чоловіком і двома дітьми. Сам він їх взяти в свою однокімнатну не може, а сестра переїжджає, хоче в майбутньому доскладати і взяти будиночок, а поки орендувати що-небудь. Орендувати окремо – дорого, та крім того є проблеми: у них діти 5 і 2,5 років і ще маленька собачка, мало хто погоджується їм здати або ціну заламують. А у нас ніби як добре: і обжита квартира, і плату чоловік встановив помірну для них.
І ось з цієї причини у нас з чоловіком вже другий тиждень точаться суперечки. Мені ніяких грошей не треба, через, які я погоджусь розпрощатися таким чином тишею і спокоєм в сім’ї, а чоловік каже: «Та байдуже, ти на роботі цілий день, ввечері приходиш, перекусиш і в свою кімнату йдеш телевізор дивитися. Що тобі з ними ділити? Зате за якийсь час ми грошей назбираємо, хоча б для того, щоб закрити питання з машиною і спокійно зітхнемо!». Хто зітхне? Йому ж простіше – він на роботі, а мені в цьому гуртожитку жити? Навіть коли він тут, то вдома особливо не сидить: шукає підробіток чи на рибалці пропадає. Загалом, я сказала своє тверде ні, а чоловік через це в дуже злиться.
Нещодавно зв’язувався з цієї сестрою друга по вайберу, ще більше розчарувалась. Цю панянку майже не було чути – на задньому фоні постійно галасували діти, гавкав собака! А мій чоловік нібито цього не помічає, для нього головне оплата, а там трава не рости!
Я йому розповідаю, у що перетворитися наш будинок: діти можуть і на шпалерах малювати, і ночами плакати, і сусідам знизу від їх тупоту життя не буде. А ще спільна кухня і санвузол: треба буде погоджуватися з тим, що туалет і ванна будуть постійно зайняті, а ще біля плити буде стояти інша господиня, якій треба готувати на чотирьох чоловік і собаку! Я не хочу цієї безпардонності у себе вдома! А як ще рахунки за лічильниками ділити будемо?
Складність ще полягає в тому, що головний у нас вдома саме чоловік. Він не підкаблучник який-небудь, і хоч зазвичай прислухається до моєї думки, але останнє слово залишається за ним. Другові він відмовити вже не може – дав обіцянку, ця сім’я вже складає речі і збирається їхати безпосередньо до нас, хоча нічого ще не вирішено. Залишається невеликий відрізок часу, можливо близько місяця чи двох, щоб відмовити всіх від цього кроку, особливо мого чоловіка. Як це зробити – не знаю, порадьте мені що-небудь?
Фото ілюстративне.