— Та годі вам! Не збираюся я одружуватися! — Та чому? — Тому що Настя — прибиральниця у мене в офісі, а сюди її притягнув тільки, щоб вас розіграти! Ви що, серйозно думаєте, що я здатний одружитися на прибиральниці?
Антон ненавидів усі ці світські вечірки так, що аж зуби зводило, але відмовити своєму другові не міг. — Сань, та скажи нарешті, невже тобі це так потрібно? В
Я не міг повірити своїм очам, коли побачив Ярослава на його дні народження. Завжди усміхнений, енергійний, душа компанії, він сидів у кутку, насуплений, і майже не торкався келиха. Навіть нова смугаста сорочка не приховувала його змучений вигляд. Усі друзі помітили, що з Ярославом щось не те, але я знав справжню причину. Уляна. Його дружина, старша за нього на вісімнадцять років
Я не міг повірити своїм очам, коли побачив Ярослава на його дні народження. Завжди усміхнений, енергійний, душа компанії, він сидів у кутку, насуплений, і майже не торкався келиха.
Петро з Нінкою поставили гарний, дорогий паркан. А Ганна тут же поставила ще дорожчий і вищий. Ганна з Михайлом обшили будинок модною дошкою, а Нінка зараз же замовила якусь ще моднішу обшивку. Але все це – мовчки. Усміхалися одна одній. Хоч і косились вже недобре. А потім справа дійшла до межі між городами, де була смуга завширшки з метр, що вкрилася бур’яном
Петро з Нінкою поставили гарний, дорогий паркан. А Ганна тут же поставила ще дорожчий і вищий. Ганна з Михайлом обшили будинок модною дошкою, а Нінка зараз же замовила
Нещодавно сваха, поклавши руку мені на плече, впевнено сказала: — Не пхайтеся, молоді самі розберуться. Але моєму синові Богданові, який тягне на собі не лише свою, а й їхню родину, така незалежність коштує здоров’я. Я пообіцяв собі, що з цим кінцем тижня я покладу край цьому безладу, навіть якщо доведеться посваритися з усіма
Нещодавно сваха, поклавши руку мені на плече, впевнено сказала: — Не пхайтеся, молоді самі розберуться. Але моєму синові Богданові, який тягне на собі не лише свою, а й
– Що відбувається? Чому нічого не говорять про нашу дівчинку? Ти бачив її? Він мовчки сів на стілець біля ліжка й навіть не поцілував її
Віка та Сергій уже втратили всяку надію на те, що в них народиться дитина. Здавалося б, і не сварилися, але стосунки помітно погіршилися. Сергій переживав, вона переживала. Ніхто
— Тетяно, це ж свекруха твоя, ти що, зовсім совісті не маєш? — вирвалося в мене. — Совість у мене є, а відпустка одна на рік, — холодно відповіла вона. І після цих слів усе в мені перевернулося
— Тетяно, це ж свекруха твоя, ти що, зовсім совісті не маєш? — вирвалося в мене. — Совість у мене є, а відпустка одна на рік, — холодно
— Ви, мабуть, жартуєте, — Тетяна дивилася на Івана Петровича величезними очима. Він похитав головою. — Ні, не жартую. Але даю тобі час подумати, бо пропозиція й справді незвичайна
— Ви, мабуть, жартуєте, — Тетяна дивилася на Івана Петровича величезними очима. Він похитав головою. — Ні, не жартую. Але даю тобі час подумати, бо пропозиція й справді
— Ти чекаєш дитину від мого чоловіка? — запитала я її, відчуваючи неприємний холод. Світлана лише кивнула у відповідь, і в ту мить я зрозуміла, що вся наша ідилія — мій дім, діти та спільний бізнес — опинилася під загрозою
— Ти чекаєш дитину від мого чоловіка? — запитала я її, відчуваючи неприємний холод. Світлана лише кивнула у відповідь, і в ту мить я зрозуміла, що вся наша
Іван повернувся від своїх батьків сам не свій. Річ в тім, що в мого чоловіка є брат, а в нього четверо дітей. – Ми не дотягуємо, Юлю! Брат з мене сміється. Давай налаштуємось на третю дитинку?, – наголосив він, і мій світ рухнув. Я то відмовила, але боюсь, що знайдеться та, хто піде на його умову
Іван повернувся від своїх батьків сам не свій. Річ в тім, що в мого чоловіка є брат, а в нього четверо дітей. – Ми не дотягуємо, Юлю! Брат
Учора моїй подрузі, Анні, виповнилося шістдесят п’ять років. Я добре пам’ятала, що Аня завжди почувається трохи розгубленою, коли треба організовувати велике застілля, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком і моєю допомогою буде повністю накритий святковий стіл
Учора моїй подрузі, Анні, виповнилося шістдесят п’ять років. Я добре пам’ятала, що Аня завжди почувається трохи розгубленою, коли треба організовувати велике застілля, тому заздалегідь її попередила, що моїм

You cannot copy content of this page