Я знайшла той квиток на потяг до Одеси, акуратно захований у піджаку Павла, хоча він запевняв, що їде у “ділове відрядження” до Львова. “Це просто для відпочинку, мені треба побути на самоті,” — сказав він, коли я його спіймала, але в його очах я прочитала інше ім’я. Тепер, дивлячись на наші порожні шафи, я знала, що гра довіри закінчена, і почалася моя власна, хитра гра
Я знайшла той квиток на потяг до Одеси, акуратно захований у піджаку Павла, хоча він запевняв, що їде у “ділове відрядження” до Львова. “Це просто для відпочинку, мені
– Терміново перекинь мені 3000 гривень, бо не вистачає на новий одяг! – сказала по телефону мама, не питаючи, чи є у мене така сума. Я сама заробила на квартиру вартістю близько 65 000 доларів, але відчуваю себе безплатною банківською карткою, яку вона контролює, і я не знаю, коли ця фінансова залежність перетвориться на повний крах
– Терміново перекинь мені 3000 гривень, бо не вистачає на новий одяг! – сказала по телефону мама, не питаючи, чи є у мене така сума. Я сама заробила
– Твоя мама вже була не молода, Орисю, для кого цей цирк? А нам ще жити та творити, тож не скигли!, – відповів мені чоловік, замість того, щоб обійняти і заспокоїти. Маму в останню путь я провела сама, бо в Петра в цей день були важливіші справи
– Твоя мама вже була не молода, Орисю, для кого цей цирк? А нам ще жити та творити, тож не скигли!, – відповів мені чоловік, замість того, щоб
— Соню, я правильно розумію, що ти не скажеш нам, чия це дитина? Соня усміхнулася крізь сльози. — Моя. — Ну, і правильно
— Не буде цього! Мати схопилася за серце. Донька раніше ніколи не підвищувала голос на батька. — Сонечко, ти що таке говориш? Чому таким тоном? — Яким тоном?
Оля йшла вулицею, розглядала перехожих і раптом завмерла. Постояла трохи, навіть очі протерла, але ні, видіння нікуди не поділося. Той самий лікар, якому вона віддала за лікування гроші, прямо зараз підмітав вулицю
Чоловік дивився на Олю здивовано, а Ольга зовсім розгубилася. Як же вона одразу не здогадалася? Ванька завжди був розумним і впертим, та й прізвище в нього рідкісне. Зараз
Мама якось сказала Мар’яну, моєму чоловіку: — Ти для нас, «як той старий телевізор, що показує лише два канали, а ми очікували плазму». Річ в тім, що я заробляю 45 000 гривень, а він 20 000, і це стало для моїх батьків справжньою причиною для «холодної бурі»
Мама якось сказала Мар’яну, моєму чоловіку: — Ти для нас, «як той старий телевізор, що показує лише два канали, а ми очікували плазму». Річ в тім, що я
— Забирайся з нашого життя! — крикнула Анна, і я зрозуміла, що для неї я тут лише суперниця, яка намагається відібрати її батька. Я стояла, тримаючи в руках квитки, які Костянтин подарував нам для спільного відпочинку, і усвідомлювала, що моє щастя тут завжди буде під питанням
— Забирайся з нашого життя! — крикнула Анна, і я зрозуміла, що для неї я тут лише суперниця, яка намагається відібрати її батька. Я стояла, тримаючи в руках
Мамо, ти ж обіцяла! – гукнув він мені через усю квартиру. – Я ж завтра на важливу зустріч, а там все пом’яте!
Остап увійшов і почав голосно скаржитися Мар’яні, що вона знову забула його сорочки в пральню віднести. – Мамо, ти ж обіцяла! – гукнув він мені через усю квартиру.
Мені байдуже! Їдьте до своїх! Хоч до вокзалу! Тільки щоб я вас тут більше не бачила й не чула!
Зимова ніч. Двері будинку свекрухи грюкнули за нами з такою силою, що я здригнулася. На руках — молодший син, йому рік і три місяці, він плаче, бо ріжуться
Мамо, тату я продав квартиру, – сказав він тихо, дивлячись у підлогу
Мені досі пам’ятається той вечір, коли все вирвалось назовні. Ми з чоловіком саме вечеряли на кухні, коли Артем подзвонив у двері. Він зайшов блідий, з опущеними плечима, і

You cannot copy content of this page