Дозвілля
Зять перетворив мою дочку на покірну дружину: 20 000 гривень на дитину, будинок, машину. Я знаю, що Людмила бачила переписку чоловіка, де він домовлявся про зустріч у готелі,
В’ячеслав виглянув у вікно й зітхнув. Старушки-веселушки розсілися на двох лавках, що стояли якраз біля його під’їзду. Він намагався уникати зустрічі з ними, а особливо — останнім часом.
Карина дуже чекала цю дитини. Вона давно відчувала, що чоловік до неї охолов, але іноді в якихось дивних поривах траплялася близькість. Ось після одного такого разу вона й
Коли донька сказала, що Вадим витратив її премію в 8500 гривень на ігровий комп’ютер, я лише посміхнулася — він завжди був ледарем. Але коли наступного дня він попросив
По 150 євро на онуків, — таким був “королівський” подарунок свекрухи після того, як вона повернлася в Україну. Та вже наступного дня її молодша донька Маруся хвалилася, що
— Катю, він просто поїхав! Не сказав ані слова, ти розумієш? Зібрав свої речі і все! Телефонує, а слухавку не бере! — Голос моєї неньки був невпізнаваним. Я
– Твоя сестра тут жити не буде, — відрізав чоловік, навіть не підіймаючи очей від телефону, коли я попросила прихистити Світлану після виписки. — Твоя сестра тут жити
— Ти завжди була винна. Завжди! — голос Софії, моєї доньки, пролунав у передпокої, як дзвін розбитого кришталю. Я щойно повернулася з роботи, втома обважніла на плечах, але
Чек, який я знайшла в курточці чоловіка після його відрядження, перевернув моє життя з ніг на голову. Краще б я не затівала це прання. Хоча… чому бувати, того
Степан Сергійович важко опустився на лавочку. Ходити ставало все важче. Він чудово знав, що жити йому залишилося зовсім небагато. Знав, змирився і насолоджувався кожною відведеною хвилиною. Часом навіть