Дозвілля
— Я офіційна дружина Ігоря, а він мій законний чоловік! — сказала жінка, стоячи на моєму порозі. Тоді я зрозуміла, що була сліпою, але найбільше вразило інше: чому
– Не горбся, – сказала Тамара Василівна, коли вони йшли парком. – Тримайся рівно. Дівчина повинна бути стрункою. – Та я й не горблюся, – пробурчала Таня, відчуваючи,
Соня оглянулася. Усе на своїх місцях. Усе так, як вона любить. — Сонечко Андріївно, ходімо чай пити. До неї зазирнула Світлана, дівчина, яка обрала таку саму професію, як
Я пам’ятав, як у п’ять років дивився вслід мамі, Оксані, що відходила, і як потім вчився жити без неї завдяки Лесі. І ось, через двадцять років, біологічна мати
— Степане, дай мені сьогодні в борг той швейцарський сир, — прошепотіла Мирося, хоча знала, що вже винна мені 650 гривень із минулого тижня. Я твердо сказав їй:
Коли Кирило поїхав у місто вчитися, а потім там і залишився, Зінаїда Василівна була не просто щаслива. Гордість її переповнювала. Та й як не гордитися? Кирюша з першого
— Нічого не розумію, нічого не пам’ятаю, — Ліза зупинилася біля машини, обернулася до Миколи. Той заспокійливо погладив її по руці. — Не хвилюйся. Лікар сказав, що зараз
Кожну останню п’ятницю місяця чоловіки отримували зарплату. Так було заведено в колгоспі. Баби товпилися біля контори, щоб встигнути відібрати гроші. Вочевидь, що все відібрати не виходило, але більша
— Твоя невістка скоро прозорою стане, вітром її здуватиме! — вигукувала мені у слухавку сваха Галина. — На мою Юлечку вже страшно глянути. Вона сорок ледве важить. Зате
— Сину, так не буває, розумієш? Не буває. — А я кажу — буває. Знаєш, чому ти так тримаєшся за цього Миколаївича? Та тому, що він тебе переконав,