Ця, дуже коротенька, притча для душі й розуму Піно Пелегріно – про “козу” і “барана” та взаємозалежність поведінки людей.
Одним словом, від життя ми можемо брати рівно стільки, скільки будемо давати. І лише від нас залежать наші стосунки з іншими.
Одного разу баран закохався у козу, яка, однак, будучи козою, усміхалася та підморгувала і цапам, і бикам, і коням… Зажурений баран вилив душу своєму найкращому другові. А той йому сказав:
– А ти на що сподівався? У цьому світі кози завжди будуть козами, доки ми – барани – залишатимемося баранами!
Читайте також: Притча про те, як навчити дітей бути щасливими
Автор цієї притчі — Піно Пелегріно — католицький священик, письменник, автор близько 50 книг, сотень статей та памфлетів