Один американський журнал опублікував дослідження вчених з Бостонського університету, у якому з’ясувалося, що дідусі і бабусі, які проводять час зі своїми онуками, живуть на 10-20 років довше.
Також вчені дослідили, що у тих родинах, де бабусі і дідусі спілкуються з онуками, у старших людей рідше виникають проблеми із нервовою системою.
У чому ж зв’язок між довголіттям та спілкуванням з онуками?
Найперше це – активність. Щоби встежити за онуками, потрібно багато рухатись. А фізична активність дуже допомагає старшим людям тримати м’язи у тонусі, підтримувати нормальний тиск та роботу серця.
Друга причина – спілкування. Для старших людей спілкування зі своїми онуками йде їм на користь. Адже, коли бабусі і дідусі читають онукам казки, вони тренують пам’ять, покращується робота мозку. Відповідно – знижується ризик розвитку недуги Альцгеймера.
І третє – позитивні емоції. Коли літні люди спілкуються з онуками, вони відчувають свою значущість та потрібність. А це – позитивні емоції. Незважаючи на те, що діти можуть втомлювати фізично за весь день, позитивні емоції є корисними для здоров’я.
Також спілкування онуків з бабусями і дідусями є корисним досвідом і для самих дітей. Адже старше покоління може навчити онуків берегти традиції та цінності. Тож коли діти виростуть, то проявлятимуть шанобливе ставлення та турботу до старших.