Від громадянина Ізраїлю президенту Ізраїлю: чому не звинуватили французів, поляків і росіян?
Мені, єврею, громадянину Ізраїлю, який народився і прожив 56 років свого життя в Україні, соромно за свого президента. Глава солідної і потужної держави не завдавав собі зайвого клопоту ознайомитися з історичними дослідженнями перед тим, як відвідати з офіційним візитом Україну і виступити там у парламенті.
У підсумку, мій президент виступив на рівні неграмотного лектора товариства “Знання” радянської епохи. На жаль.
Мій батько не був президентом. Він був журналістом в обласному центрі. І всякий раз перед інтерв’ю, він студіював літературу, що стосується предмету цього інтерв’ю. Чомусь пан Рівлін не став цього робити.
Він прибув в Україну не просто так, а за досить сумного приводу – поминання загиблих в Бабиному Яру. Українська громадськість і уряд організували цю масштабну ініціативу і, виходячи з справедливих міркувань про те, що більшість загиблих у цій страшній трагедії – євреї, запросили главу єврейської держави. Президент Рівлін ж не знайшов нічого розумнішого, як кинути звинувачення в загибелі всіх загиблих … сучасним українцям! Знову з високої трибуни прозвучали старі, заяложені радянські штампи, в кращих традиціях недоброї пам’яті Суслова.
Першими в Бабиному Яру загинули цигани і їх було багато. Потім нацисти валили туди всіх: євреїв, , свідків Єгови, українських націоналістів (!).
Так, так, – тих самих бандерівців, яких Рівлін звинуватив в цьому масовому знищенні! Це давно відомі факти.
Легко встановити, що ОУН досить рано розкололася на послідовників Степана Бандери і Мельника. Каменем спотикання стало ставлення до гітлерівської Німеччини. Починалося все з того, що ОУН бачила в Гітлері можливого визволителя і збиралася співпрацювати з ним. Радянський уряд в той же час також дуже лояльно відносилося до Гітлера і реально з ним співпрацював і економічним, і навіть військовим чином. Коли ж Бандера зрозумів, що Гітлер не має ніяких позитивних емоцій з приводу ідеї незалежності України, він порвав з ним, заробивши собі грізного ворога. До речі, Бандера порвав з Гітлером раніше Сталіна. Мельник, будучи мерзотою і непотребом, залишився з нацистами. Після спроби проголосити незалежність України, нацисти посадили Степана Бандеру в концтабір і більше вже він жодного разу в Україні не був.
Чому ж весь бруд радянської пропаганди адресувався тільки Бандері і його соратникам? Дуже просто: саме бандерівці, а не мельниківці користувалися симпатією населення Західної України і саме з ним вони пов’язували свої надії на незалежність і звільнення від тиранії Москви. Радянська пропаганда діяшла дуже просто: приписавши бандерівцям всі злодіяння мельниківців і додавши до них ті гидоти, які творили переодягнені енкаведисти, зовсім не згадувала про Мельника. Саме тому, радянські євреї, що вижили в катастрофі і вчинили потім Алею, стверджували, що саме бандерівці проводили в життя нацистські методи “остаточного вирішення єврейського питання”. Більш того, ця точка зору зафіксована в музеї “Яд вашем”. Ця трагічна помилка повинна бути виправлена.
Читайте також: Росія 5 разів відмовилася видати Януковича і три Азарова, – ГПУ
Українці – народ релігійний, особливо – жителі Західної України. Тому, коли митрополит Шептицький, ризикуючи своїм життям, повелів пастві рятувати євреїв, українці це реально робили. Сам митрополит особисто врятував чимало євреїв, але чомусь звання Праведника Світу поки не отримав.
Все це мій президент зобов’язаний був знати.
Та й взагалі, сучасні громадяни України просто не можуть мати ніякого відношення до подій тих років. Звинуватити огульно весь український народ, третє-четверте покоління від тих подій у знищенні євреїв так само, м’яко кажучи, нетактовно, як приїхати в сучасну Німеччину і звинуватити її громадян в тому ж самому.
Чому президент Рівлін не пред’явив такі ж претензії в Москві російському народу? Що, армія Власова і сотні (!) Нацистських російських військових формувань не нищили євреїв? Чому не прозвучали такі ж звинувачення польському народу у Варшаві, французькому народові в Парижі? Чому така вибірковість?
Він розумів, що люди, які влаштували масштабне вшанування пам’яті загиблих євреїв і запросили президента єврейської країни, як порядну людину, вже точно не заслужили таких плювків в душу?
Одне мене радує: я не голосував за президента Рівлін. Я голосував за прем’єр-міністра Нетаніягу: до нього у мене претензій немає і за нього мені не соромно.
Геннадій Харсель
