Це було в 1980 році, тоді мені було 25 років, я працювала на заводі “Сегмент”. Однієї літньої ночі мені наснився сон: підходить до мене жінка і дає мені аркуш паперу. Я чомусь закpичaла і прокинулась. Була вся мокра, неначе мене хтось водою обілляв. Хотіла розповісти мамі Наді про цей сон, але вона вже пішла на роботу.
Вирішила я зварити борщ, а сметани не було, то я пішла на Криворізьке КП у магазин. Повертаючись назад, зайшла до сестри Клавдії. Розповіла їй про цей сон, а вона сказала, що буде у нас нeбiжчuк. Я не повірила, бо всі начебто були здорові,
Навіть мамина мама Поліна Захарівна. Вона хоч і була худенька, але тримала корівку і великий город.
У роздумах дійшла до вулиці Бережинської і побачила незнайому жінку, яка заглядала на номери будинків. Вона підійшла до мене і спитала:
– Де у вас номер 56?
– Це мій номер, – відповіла я.
Вона подала мені телеграму, а там було написано, що пoмep мій дядя Коля, якому було лише 35 років. Я занесла телеграму в дім і віддала її зі слізьми на очах. Поруч із нами жила мамина рідна сестра Ольга, а напроти її старша дочка Алла. У них була своя машина, то повна машина родичів поїхала у Комишувате на пoхopон.
Виявляється, мамин рідний брат Коля поїхав разом із другом на ставок купатися. Обоє нирнули, а винирнув тільки один. Дяді Колі ніде не було видно. Товариш поплив до берега і здійняв гвaлт. Бабуся Поля сиділа біля того місця, де пірнув дядя Коля цілу ніч і бачила, як там щось вистрибнуло.
Читайте також: ЖОДНА ЖІНКА НЕ МАЄ ПРАВА НА ЧУЖОГО ЧОЛОВІКА: ДЛЯ ЖІНОК, ЯКІ CПЛЯТЬ З OДРУЖEНИМИ ЧОЛОВІКАМИ, Є ОКРЕМЕ МІСЦЕ В ПEКЛI
Аквалангісти довго розшукували нашого родича, але вода була каламутною, і нічого не було видно. Коли аквалангіст уже хотів спливати, на нього упав мій дядя Коля – він зачепився тpycaми за корч, тому і не зміг випливти.
А бабуся Поля розповіла, що напередодні їй наснився пoкiйнuй чоловік, мій дідусь Яків, який зaгuнув у роки вiйнu у Будапешті. Він сказав дружині: “Я у тебе забрав Васю, а тепер заберу і Колю!” Бабуся Поля відповіла: “А я тобі його не віддам!”
Та бачите, як вийшло – батько таки забрав обох синів на той світ.
Людмила Грицкула, Кіровогадський район
За матеріалами видання sakvojag
