Політика Лещенко

“Яценюк – не противага Порошенко, а співучасник змови”- Лещенко

У п’ятничному номері англомовної газети Kyiv Post я опублікував статтю під назвою Dividing corruption between themselves (“Розділивши корупцію між собою”) Ця стаття є реакцією на інтерв’ю Яценюка німецькій газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung, де чинний прем’єр звинуватив у відсутності реформ всіх, але тільки не себе .

Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк намагається зберегти “хорошу міну при поганій грі”. Після двох років перебування на посаді він намагається перекласти відповідальність на плечі перших попавшихся під руку.

Саме Арсеній Яценюк як прем’єр-міністр є особою, відповідальною за реформи – як за наповнення команди уряду духом реформ, так і конкретні кроки по зміні нашої країни.

Мандат Майдану, який був даний Яценюку в лютому 2014 року, за два роки був бездарно витрачений, а його дружки значно поліпшили своє матеріальне становище.

Стаття

Велика помилка полягає в тому, що наші європейські і американські друзі спрощують ситуацію, вважаючи, що Яценюк є достатнім противагою для президента Порошенко в стримуванні корупції. У Західній політичної традиції дві великі партії стримують один одного від зловживань: республіканці і демократи в США, консерватори і лейбористи в Британії, християнські демократи і соціал-демократи в Німеччині.

В Україні Яценюк і Порошенко не є опонентами. Вони по суті представляють одну партію – старих українських політиків з усіма їх недоліками, процес становлення яких припав на 1990-2000-ті роки. Замість взаємного контролю, замість конкуренції за успіх реформ Порошенко і Яценюк просто вступили в змову, розподіливши корупційні потоки і розділивши сфери збагачення.

Єдиною ефективною опозицією в Україні є громадянське суспільство, молоді депутати і чиновники уряду, які стали свіжою кров’ю, влитою в систему після Революції гідності. У цьому сенсі Україна відрізняється від країн Арабської весни, де громадянське суспільство залишилося спостерігачем і не втягнуте в процес політичних перетворень.

У своєму інтерв’ю німецькій газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung Яценюк намагається перекласти відповідальність за корупцію на безхребетного генерального прокурора Віктора Шокіна, який став маріонеткою президента Порошенко. Але тільки наївний може вірити, що Яценюк нічого не знав про афери свого близького соратника Миколи Мартиненка, який перебуває під слідством в трьох європейських державах – Швейцарії, Чеській Республіці та Україні.

Кримінальні справи, які розслідуються відносно Мартиненко Національним антикорупційним бюро України, стосуються подій 2014-2015 року, коли Яценюк вже працював прем’єр-міністром. Одна зі схем – поставки урану з Казахстану в Україну за посередництва австрійської компанії Steuermann, яка заробляла 35 доларів на кожному кілограмі урану просто за те, що перекладала папери з однієї стопки в іншу.

Як з’ясувалося, директором цієї фірми є 70-річний австрійський пенсіонер з села Лоретто. Отримані мною документи з Ліхтенштейну виявили кінцевим бенефіціаром цієї фірми кузена бізнес-партнера Мартиненко. Або Яценюк настільки сліпий, що не знав про афери у себе під носом, або ж вони проходили під його патронатом, а він є спільником.

Найближчий соратник Яценюка Андрій Іванчук є бізнес-партнером Ігоря Коломойського, що послужило причиною блокування невигідного олігархові закону про акціонерні товариства. Головним радником прем’єр-міністра Яценюка з енергетики є Сергій Тітенко – який допоміг народитися енергетичної монополії Ріната Ахметова.

Сам Ахметов проводить таємні зустрічі з Яценюком у котеджному містечку на Київському морі, де проживає той самий Мартиненко. Ще один результат цієї змови в тому, що для олігарха зберігається занижений тариф на перевезення сировини для його енергетичних і металургійних підприємств по державній залізниці.

Звичайно, зв’язки Яценюка з корупціонерами і олігархами не є виправданням для аналогічних практик президента Порошенко і його оточення. Проблема в тому, що система стримувань і противаг в Україні не працює, а правоохоронні відомства повністю залучені в процес досягнення політичних цілей. Тільки Порошенко для цього використовує Шокіна, а Яценюк – міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.

Україна вимагає повного перезавантаження: відставки одіозних міністрів і генпрокурора, позбавлення депутатських мандатів сірих кардиналів на кшталт Ігоря Кононенко та зміни прем’єр-міністра, який втратив підтримку парламенту, суспільства і іноземних інвесторів.

Нинішня коаліція, навіть якщо буде збережена зусиллями популіста Олега Ляшко, приречена на провал. Тому що в її основі будуть лежати не цінності європейської інтеграції, а корупція. Будучи членом парламенту, я бачив, як Ляшко протягом декількох годин поміняв свою думку і проголосував за бюджет на 2016 рік. Це коштувало державі 265 мільйонів гривень, виділених для підприємств його однопартійця.

Тому, навіть якщо уряд тимчасово встоїть, ми вже зараз повинна готуватися до “плану Б” – розпуску парламенту. Але прийти на точку перезавантаження ми повинні з новим законом про вибори, де більше не буде мажоритарки і продажу голосів по 200 гривень, де буде заборонена повальна телевізійна реклама і де депутати нового парламенту більше не матимуть недоторканність.

Інтерв’ю Яценюка німецькій газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung нагадало мені події в Німеччині в 1974 році. Тоді канцлер Німеччини і Нобелівський лауреат Віллі Брандт подав у відставку після того, як з’ясувалося – його помічник Гійом був шпигуном НДР. Місце глави уряду без проведення виборів зайняв Гельмут Шмідт. Таким чином, Віллі Брандт взяв на себе політичну відповідальність, і не став знищувати рейтинг соціал-демократичної партії Німеччини, яка під його керівництвом вперше прийшла до влади.

Ця історія може бути хорошим прикладом для Яценюка, як важливо вчасно піти, щоб не тягнути надії всієї країни в безодню.

Автор: Сергій Лещенко

Джерело.

Загрузка...

Related Post