Дозвілля
“Якщо мама має померти, забери мене замість неї”

«Моя Діво Маріє, якщо моя мама мусить померти, прошу Тебе, забери мене замість неї», — сказав маленький хлопчик того дня, коли його всиновителька повинна була мати ризиковану операцію. Наступного дня він помер.

Незабаром буде беатифікований Джузеппе Оттоне ­– італійський хлопчик, який помер у 12 років, жертвуючи своє життя за життя своєї мами-всиновительки.
Пепіто народився 8 березня 1928 року в Беневенто. Нічого не відомо про його батька. Мати завагітніла внаслідок насилля. . В листопаді того ж року немовля всиновили Доменіко Оттоне і Марія Капріа. Побоюючись, що матір дитини може змінити рішення, вони перебралися до Неаполя, пише CREDO

Завдяки турботливій опіці мами Пепіто ріс хлопчиком віруючим і цнотливим. Щирий, слухняний, завжди радісний. По дорозі до школи, перед заняттями, завжди заходив до храму, аби хоч на хвилинку відвідати Господа Ісуса, який перебуває на вівтарі. До класу завжди входив першим.
Мати була дуже добра, побожна й терпелива, на противагу до батька — людини суворої, холерика, схильного до випивки. Джузеппе став для цієї сім’ї немовби ангелом миру — допомагав мамі зносити брутальну поведінку батька, який раз по раз напивався. Цього хлопчика вирізняла також небачена великодушність: він потай підтримував бідняків, віддаючи їм гроші, які заощадив, багато разів ділився другим сніданком, який мама давала до школи. Щоранку один дідусь чекав на свій обід, який йому тихцем приносив Пепіто. Нерідко Пепіто запрошував додому на обід когось зі своїх молодих друзів, чиє життя було не таке щедре.

У сім років він із ревністю приступив до Першого Причастя. Часто їздив велосипедом до Помпей, аби там помолитися біля ніг Матері Божої Святого Розарію, яку особливо вшановував. Подібно як інші діти його віку, Пепіто дуже любив читати, гратися з ровесниками і мріяв стати офіцером військово-морського флоту.

Однак настали тяжкі часи — світова війна. Мама Марія серйозно захворіла, її поклали до лікарні. На неї чекали дві операції, дуже тяжкі й ризиковані, як на ті часи. Перед лицем нової ситуації та з великої любові до мами Пепіто почувався надзвичайно пригніченим і сумним. Побоюючись за її життя, він прагнув пожертвувати Богові себе за її здоров’я.
У день запланованої операції Пепіто знайшов на вулиці образочок Діви Марії Помпейської, підняв його, поцілував і казав: «Моя Діво Маріє, якщо мама мусить померти, прошу Тебе, забери мене замість неї». То були останні слова хлопчика, який раптом збліднув і впав на землю непритомний.

Його одразу відвезли до лікарні, де перебувала його мама-всиновителька, очікуючи на операцію. Довідавшись про те, що сталося, донна Марія відмовилася від операції, аби лиш бути поруч із сином. Пепіто помер наступного дня. Його мама прожила до 88 років і померла аж у 1983‑му.

Ісус прийняв щедру жертву Пепіто і привів його до щасливої вічності в Небі.

Переклад CREDO за: Марія Паола Дауд, Aleteia

Related Post

facebook