В Україні традиція новорічного святкування має непросту багатовікову історію: наші прадіди святкували Новий рік і в березні, і у вересні, і в січні, та й тепер ми відзначаємо його двічі (у ніч на 1-ше та 14 січня).
Для наших предків Новий рік збігався з початком відродження природи та з появою нового місяця. Його святкували в переддень весняного рівнодення, називаючи Новим літом.
Візантійська православна церква в XV столітті вибрала дату святкування Нового року
1-го вересня в день першої проповіді Ісуса (появи Нового заповіту).
Цього дня ще в козацькій Україні (на Семена) справляли пострижини молодих хлопців і вперше садовили їх на коня.
Після того, як папа Григорій XIII запровадив нову календарну систему, яка дістала назву григоріанської, або нового стилю, усі європейські народи перейшли на святкування Нового року 1 січня.
З 1918 року із запровадженням в Україні григоріанського календаря Новий рік було перенесено на 14 днів уперед, щоб він збігався з європейським. Однак через релігійні свята й традиційне народне святкування Нового року між Різдвом та Водохрещем люди досі продовжують святкувати старий Новий рік. Саме це свято зберегло всю традиційну обрядовість.
Давня українська ялинка — це дідух
В Україні традиційним святковим символом на Новий рік тривалий час була не зелена ялинка, а «дідух». Виготовляли його з першого зажинкового снопа. Гілки «дідуха» обрамлювали кольоровими стрічками та квітами. Його ставили у світлиці, де він стояв протягом усіх різдвяних свят. Дідух символізував спільного предка та був оберегом у хаті.
Читайте також: Гендиректор “1+1” розповів про ситуацію з каналом
