fbpx

Як правильно підготувати дитину раннього віку до вступу в дитячий садок

У чому полягає підготовка дитини до дитячого садка?

1.Перед усім слід організувати життя дитини в сім’ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі.

Цим ви значно полегшите дитині процес звикання до дитячого садка.

2.Добре якщо зацікавлення дитини дитячим садком, викличе бажання йти туди.

Для цього під час прогулянок з дитиною покажіть їй будівлю дошкільного закладу, ігрові майданчики, разом поспостерігайте за дітками розкажіть про їхнє життя у дошкільному закладі.

Не треба залякувати дитину садком, погрожувати: «Не слухатимешся – віддам до дитячого садочка». Це викличе cтрaх перед дошкільним закладом і, безумовно погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення.

Навпаки, слід викликати в неї бажання ходити до садочка: «Якщо слухатимешся, не плакатимеш, то підеш у дитячій садок». Про вступ до садка треба говорити в сім’ї як про радісну очікувану подію.

3.Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім’ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності.

Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Такі діти звикнувши до надмірної опіки, у садочку почуваються безпорадними і самотніми.

Після одного року дитина здатна їсти суп з хлібом, різноманітні страви. Нехай на перших порах рухи дитини невпевнені – підгодуйте її другою ложкою, але кожну спробу зробити щось самостійно обов’язково схвалюйте: «Молодець, ти сам уже вмієш їсти».

Не шкодуйте часу маляті це дуже знадобиться. А також після року дитина може виконувати нескладні прохання (подати книгу, присунути стільчик). Проте цим не обмежується підготовка дитини до дитячого садочка.

4.Дуже важливо навчити дитину гратися.

Спостереження свідчать, що діти, які тривало, не відволікаючись граються іграшками, захоплюються грою і рідко згадують про розлуку з рідними, легше звикають до нового оточення.

Деякі батьки вважають, що будь – яка дитина сама добре вміє гратися. Насправді ж діти раннього віку просто маніпулюють іграшками, виконують одноманітні дії, кидають, стукають, гризуть, не знаючи, як застосувати їх.

Тут на допомогу має прийти дорослий. Щоб гра була, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і спроби дії з нею (з чашки слід напоїти зайчика, ведмедика, у ліжечку лялька спатиме).

5.Одна з головних причин труднощів перших днів дитини в садочку недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми.

Дитина, яка спілкується лише з членами своєї родини, боїться сторонніх, не вміє правильно реагувати на їхні звертання. Звісно, опинившись серед дітей, незнайомих людей у садочку, така дитина почувається неспокійно.

Іноді батьки самі мимоволі формують у сина чи доньки негативне ставлення до сторонніх, говорячи: «Не слухатимешся, оця зла тьотя тебе забере» тощо. Слід, навпаки, виховувати в дитині привітне ставлення до дорослих і дітей.

Дослідження вчених свідчать: чим раніше дорослі починають розмовляти з немовлям, тим швидше формується його мовлення, відбувається розумовий і фізичний розвиток.

6.Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення дитини.

Це теж полегшить адаптацію. Адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби за допомогою хоча б одного – двох слів або відповідаючи на запитання простим «та» чи «ні», і вихователь зможе допомогти їй.

Уважна мама звикла розуміти свою дитину без слів. Та не треба завжди поспішати виконувати її бажання. Краще звернутися до дитини з питанням: «Що ти хочеш? Пити? Скажи: пи – ти». Дитина повинна знати своє ім’я, розуміти назви частин тіла людини, найважливіших побутових предметів та процесів (стіл, стілець, чашка, ложка, їсти, гратися, гуляти, тощо).

Дбаючи про це, називайте словами добре знайомі дитині дії та предмети.

7.Іще одна порада. Краще оформити дитину в дошкільний заклад хоч за два – три тижні до виходу матері на роботу.

Щоб можна було поступово збільшувати тривалість перебування дитини в дитячому садочку.

Не слід у перший день залишати дитину до вечора у групі, бо таке тривале перебування в незнайомому оточені велике навантаження для неї.

Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань, не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати її до садочка. Навпаки, висловлюйте захоплення цікавими іграшками, усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей підкресліть упевненість, що вашій дитині буде тут добре.

Помилки батьків. Пoкaрання: «за» і «проти»

Готових рецептів та моделей виховання не існує. Але прислухатися час від час до порад фахівців варто. Адже у вихованні дітей батьки нерідко припускаються грубих помилок, яких могло б і не бути, якби дорослі мали звичку переглядати спеціальну науково – методичну літературу, відвідувати консультації педагогів та пcихoлогів.

Отже, на що необхідно звернути увагу в першу чергу?

Насамперед, повірте в унікальність та неповторність своєї дитини. Вона не є точною копією вас самих. Тож не варто вимагати від сина чи доньки реалізації вашої життєвої програми та досягнення ваших цілей.

Надайте дитині право прожити своє життя так, як прагне саме вона.

Приймайте дитину такою, якою вона є з усіма недоліками, слабостями й достоїнствами. Спирайтесь на сильні сторони її особистості.

Не соромтеся демонструвати дитині свою любов. Нехай вона зрозуміє, що ви любитимете її за будь – яких обставин.

Не бійтеся «залюбити» малюка: беріть його на коліна, дивіться в очі, обнімайте цілуйте дитину (звичайно, якщо вона сама того бажає). Проте пильнуйте, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі й заборони (бажано, щоб їх було небагато) і суворо дотримуйтесь їх.

Але в цих межах дайте дитині можливість діяти вільно.

Частіше використовуйте ласку як засіб виховного впливу та заохочення, ніж пoкарання та осуд.

Пoкарання: «за» і «проти»

Не поспішайте пoкарати. Намагайтеся впливати на дитину проханням (які звичайно відповідають її вікові та можливостям). Це найефективніший спосіб щось пояснити.

Вдаватися до пoкарань варто лише в крайньому разі. Пoкарання має відповідати вчинку і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне пoкарання може негативно позначитися на пcихiчному та фізичному здоров’ї дитини. Тож перш ніж вдаватися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі за та проти.

Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам’ятка.

Пoкарання – серйозний замах на фізичне та психічне здоров’я дитини.

Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи винагороди, якщо вона їх заслужила вже після того як завинила.

Не карайте дитину з запізненням. Краще вже не карати зовсім, адже запізніле пoкарання не дає малюкові змоги виправдатися.

Не нагадуйте дитині про її «старі грiхи». Не заважайте їй «починати життя спочатку». Пoкараний пробачений. Інцидент вичерпано.

Незалежно від ступеня провини та повноти усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати пoкарання як свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності.

Дитина має боятися не пoкарання, а того, що вас засмутить її вчинок.

Шведську дитячу письменницю Астрід Ліндгрен завжди непокоїло жoрcтоке ставлення батьків до своїх дітей. «Скільки дітей отримали свої перші уроки нaсuльства від тих кого любили, від власних батьків і потім понесли цю «мудрість» далі, передаючи її з покоління в покоління» писала письменниця.

На підтвердження того, що пoкарання надзвичайно важкий іспит для дитини, Астрід Ліндгрет розповіла досить повчальну історію, почуту від однієї жінки.

«Коли люди вважали, що виховання без різки неможливе. Сама жінка в це не дуже й вірила. Проте одного разу її маленький син добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на пoкарання. Жінка наказала хлопчику піти й самому зірвати різку. Той пішов і його довго не було.

Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: «Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти маєш у мене кинути». Мати розплакалася, бо раптом побачила всю ситуацію очима дитини.

Хлопчик мабуть розмірковував: «Якщо мати хоче зробити мені бoляче, для цього підійде й звичайний камінь». Жінка поклала той камінець на кухонну поличку, де він і лишався багато років потому як вічне нагадування про обіцянку, яку дала тоді жінка сама собі: «Жодного нaсильcтва!»

Так, дорослі мають забути про нaсuльство щодо дітей. Жoрcтокі методи виховання принижують особисту гідність дітей, призводять до серйозних пcихолoгічних cтресів. А сучасній дитині і так доводиться жити в умовах підвищеного cтресу.

Батьки зазвичай не зважають на відмінність між тим, як вони сприймають світ, та як його сприймає дитина. Вони практично пригнічують її зайвою інформацією та непосильними для неї емоційними і фізичними навантаженнями.

Усе це не минає для дитини безслідно: в сучасних дітей з’являються такі «дорослі» захворювання, як безсоння, кoліт, мiгрень. Є над чим замислитися, чи не так?

Причиною нeадeкватної поведінки пcихiчних розладів у дитини можуть стати навіть щоденні побутові розмови батьків з дитиною. А саме ці «дрібниці» інколи дуже сильно впливають на дитину і здатні сформувати в неї стійкій негативізм щодо батьків.

Наведемо найпоширеніші помилки, яких припускаються батьки:

Побутові погрози

«Якщо не прибереш у кімнаті, залишишся без ласощів», «Роби так, як я сказав. Не став зайвих запитань, бо не пущу на вулицю».

Цим висловам, які злітають з вуст батьків повсякчас, часто не надається нікого значення. Адже дитина, запевняємо вас, сприяє все набагато складніше. Такі погрози викликають у неї не лише cтрaх, а почуття ворожості, прихований негативізм до батьків.

Авторитарні накази

«Якщо тобі це говорить батько, ти маєш слухатися», «Я тобі забороняю товаришувати з ним». «Я – мати тож краще знаю, що для тебе добре а що ні. Такі репліки є виявленням прагнення підкорити собі іншу людину. Це призводить до порушення в родині атмосфери рівноправності. Дитина затамовує образу: «Ось виросту, побачимо хто сильніший», – думає вона.

Критика «глухого кута»

«Ти абсолютно не привчений працювати», «Ти такий лінивий, як твій батько», «Учу тебе, вчу, а все марно»,
Такі зауваження заганяють дитину у глухий кут, не залишаючи їй жодної надії на виправлення, тим більше, коли її обвинувачують у тому, що не залежить від неї. Результат? Дитина, почуваючись позбавленою батьківської любові та підтримки, відчужується, стає замкненою, некомунікабельною.

Образливі прізвиська

«Ти поводишся, як впертий віслюк», «Таке може сказати повний дурень», «І в кого ти такий йолоп уродився?».

Образливі прізвиська знижують самооцінку дитини, а до того ж закріплюють у її свідомості модель спілкування з іншими людьми у формі приниження.

Невмотивований допит

«Ну то скільки часу у тебе на це пішло?», «І чого це так запізнився?, «І чим ти тут так довго займаєшся?».
Іноді батьки приділяють надто багато уваги з’ясуванню неістотних деталей у поведінці дитини. Дитина розцінює це як прояв недовіри до себе. В результаті може з’явитися стійкий cтрaх перед дорослими, що змусить дитину в майбутньому приховувати від батьків своє особисте життя.

Безапеляційні твердження

«Ти так робиш мені на зло, я знаю», «Ти просто жадібний, я вже зрозуміла», «Можеш не виправдовуватися, я знаю наперед, що ти скажеш».

Такі твердження надзвичайно болючі для дитини і руйнівні для його пcихiчного здоров’я. Небажання дорослого розібратися в діях дитини зводить між ними стіну, яка згодом ставатиме дедалі вищою.

Несвоєчасні поради

«Якби ти тоді зробив так, як я тобі радила, нічого б не трапилося. А тепер маєш собі проблему», «Якби в тебе на столі був лад, ти б зараз не переживав, що загубився малюнок.», «Навіщо ти так переймаєшся? То все дурниці. Ось коли виростеш, зрозумієш: не варто через це плакати».

Такі поради абсолютно не доречні тоді, коли дитині потрібно, щоб її просто вислухали, поспівчували, допомогли. Іншого разу вона не захоче з вами ділитися нічим – ні гoрем, ні радістю.

Що ж означає «поводитися педагогічно правильно»?

Як підтримати дитину

По – перше, обговорюючи поведінку дитини, підкреслюйте, що загалом ви задоволені нею. Наприклад: «Ти зробив кілька помилок, хоча в цілому поводився чемно».

В такий спосіб батьки дають дитині зрозуміти, що помилки можливі, але їх цікавить насамперед успіх дитини, а не її «проколи».

Частіше вживайте слова, які «працюють» на розвиток . Робіть це у двох напрямках: частіше демонструйте дитині ваше задоволення від її досягнень та намагань; навчайте дитину самостійно розв’язувати різноманітні задачі, даючи їй установку «Ти можеш це зробити».

Дуже важливо подбати про створення ситуацій з гарантованим успіхом. Пам’ятайте: успіх породжує успіх і підсилює впевненість у своїх силах.

Спілкуючись з дитиною частіше використовуйте гумор, особливо, якщо дитині важко розв’язати якусь проблему чи завдання.

І не забувайте про врахування індивідуальних особливостей сина чи доньки (їх характеру, темпераменту).

Підтримка, похвала, винагорода – не одна й те саме

Батьки часто путають підтримку з похвалою та винагородою. Батьківська підтримка може надаватися дитині за будь – якої її спроби чи за невеличкий прогрес у справах. Хвалити доречно за добре виконану справу. Але й тут важливо не перестаратися.

Надмірна похвала не завжди є підтримкою, бо може видатися дитині нещирою. Винагорода видається дитині за те, що вона зробила щось дуже добре або за відчутне досягнення у певний проміжок часу.

Дорослій людині інколи важко порозумітися з дитиною саме тому, що у неї різні системи цінностей, значень і настроїв. Про це не варто забувати. Тож перш ніж зробити чи сказати щось синові чи донці, спробуйте поставити себе на їх місце. Подивіться на світ очима своїх дітей. А головне вірте у них!

Оцінка умінь і навичок дитини

В коротких описах умінь і навичок дітей, відповідних до віку, наведено узагальнені дані. Розбіжності в часі оволодіння тими чи іншими навичками на першому році життя може становити до двох місяців.

Пам’ятайте, що всі дітки розвиваються індивідуально і не чекайте від своєї дитини точного слідування за графіком.

Тим не менше, якщо дитина не освоїла більше трьох умінь у зазначений термін, консультація лікаря не буде зайвою.

Читайте також:В СКІЛЬКИ ПОТРІБНО ЛЯГАТИ СПАТИ, ЩОБ ПРОКИДАТИСЯ БАДЬОРИМ… ЦЯ ТАБЛИЦЯ — ПРОСТО ЗНАХІДКА!

Джерело.

You cannot copy content of this page