Дозвілля

Як ми перетягуємо на себе чужі проблеми

Істинне співчуття не бажає нічого полегшити або змінити. Істинне співчуття відбувається в мудрості і баченні, що допомога означає тільки одне…

Реальність 1. Люди часто люблять дарувати, допомагати, відгукуватися, давати поради.

Бувають такі люди, у яких серце велике, чуйне, лагідне, чутливе. Їм від щирого серця хочеться полегшити страждання всього світу або, принаймні, всіх хто зустрічаються на їхньому шляху людей. Таким чуйним людям здається, що якщо людині дати те, чого вона просить або потребує, то вона (людина) обов’язково стане трішки щасливішою.

І ось такі люди, не змикаючи очей ночами, не приділяючи часу своїм особистим потребам, намагаються з усіх сил зробити інших хоч трохи щасливішими. Але, замість подяки, досить часто стикаються зі сценарієм казки про золоту рибку. Людина, якій ми подарували корито або будинок і т. д., починає хотіти більшого і продовжує нав’язливо перебувати у своєму нещасті. Але тепер вона уже вимагає, що б їй подарували палац.

Це відбувається лише тому, що насправді людина не готова прийняти, володіти, правильно використовувати і т. д. те що їй дають.

Реальність 2. Всього в світі достатньо і кожен може володіти тим – чим дійсно готовий на своєму шляху.

З другої дійсності випливає, що почуття, які є у людини — недостатності, нещастя, тривожності, неспокою, страху та ін. страждання — лише механічні інструменти Всесвіту, що підштовхують людину до дорослості, навчання, розвитку і знаходження оптимального та індивідуального, свого власного шляху.

Так, було б, безумовно, чудово, що б ще в дитинстві батьки навчили нас бути щасливими і добре розуміти причини своїх негативних станів. Але цього могли б навчити лише щасливі батьки. А багато хто з наших батьків так і не навчилися цьому головному мистецтву – щасливе життя у злагоді з собою і світом.

І цього нам доводиться вчитися самостійно, долаючи передані батьками негативні установки і стани.

На самому початку, залежність щастя від володіння матеріальними благами занадто велика. Пізніше, пройшовши певний шлях, людина спрямовується бажати чогось більш піднесеного, і ідея щастя проектується на володіння якимись духовними переживаннями. Але, ні в тому, ні в іншому немає істинного справжнього стану радості і щастя.

Тому даючи людині, те, про що вона мріє або те без чого страждає, ми позбавляємо її частини важливих переживань і зіткнень з самим собою справжнім. Здавалося б, що полегшуючи гостроту його потреб, ми, думаємо, що робимо його щасливішим. Але в підсумку, в загальній картині світу, виходить, що той, хто дав іншому щось несвоєчасне, дав без запиту, без збалансованого обміну — порушив цінність переживання цього стану людини.

Реальність 3. Той, хто дає іншому співчуття, щоб полегшити «страждання», і бажає зробити іншу людину щасливішою, насправді не бачить і не розуміє цінності стану людини.

І таким чином потрапляє в необхідність проживання цього ж стану, щоб зрозуміти всю його цінність і перестати «полегшувати» такі стани інших людей. Я називаю це пасткою співчуття або неправильним співчуттям.

Тобто через бажання, абсолютно з добрих спонукань, полегшити біль і страждання іншої людини, відбувається дія, яка у іншої людини розвиває жадібність, користь і бажання отримувати без щирої готовності мати, і провокує в подальшому вимагати ще більше у того хто дав.

Таким чином, неправильне дарування породжує замість почуття любові і вдячності людей, які впевнені, що не здатні самостійно справлятися зі своїм життям.

Безумовно, співчуття і дарування благ «просто так», рано чи пізно закінчується у даруючого, і він потрапляє в ситуацію, коли більше не може спонсорувати потреби своєю енергією і подарунками. У даруючого з’являється величезне почуття образи на оточуючих, нестача сил на себе, нестача матеріальних та інших благ, які він роздав. Тобто він потрапляє в ситуацію, в якій до недавнього часу був той, хто просив.

Почуття образи в даному випадку виникає, щоб перекрити на деякий час неправильний потік дарування (любові, енергії, серця), так як сама людина не усвідомлює наслідки своїх дій. Адже дає все робить з найбільш світлих прагнень, але не бачить наслідки.

Механізм образи спрацьовує, що б захистити дає від незбалансованого обміну цінностями, навчити цінності власного ресурсу і мудрому підходу до дарування. А недолік енергії і сил, просто наслідки незбалансованих, неправильних відносин.

Через якийсь час людина відновлюється, виходить із ситуації дефіциту, знову приходить в баланс і серце знову відкривається. У цей момент головне зрозуміти принципи співчуття або що таке співчуття насправді, і почати поважати стани людей, в яких вони прибувають. Важливо навчиться гармонійним збалансованим відносинам з іншими людьми.

Збалансовані відносини будуються на принципах поваги, цінності і гармонійного обміну матеріальними і нематеріальними цінностями. У принципах обміну важливо не кількість, а цінність і увага, вкладена в те, чим змінюються, а так само усвідомлення, готовність віддати щось рівноцінне з іншого боку.

Про стани

1. Будь-який стан правильний і гармонійний для людини, яка в ньому знаходиться.

2. Не потрібно думати, «як би мені було погано в цьому стані» або «як би я впорався з такою ситуацією?». Це жалість, тобто згода з тим, що людина дійсно в несправедливій ситуації. А це вже не довіра вищому Закону.

3. Допомагати можна:

Якщо просять, звертаються.
Використовуючи навички, надихати або додавати ясність людині, якій потрібна допомога, самостійно знайти вихід зі своєї ситуації і почати діяти, але не робити нічого за саму людину.
Якщо людина, яка попросила, готова до обміну за те що отримає. Обмін може бути матеріальним або не матеріальним.

Про співчуття

Істинне співчуття не бажає нічого полегшити або змінити. Істинне співчуття відбувається в мудрості і баченні, що допомога означає тільки одне — навчитися самому бути щасливим і жити в злагоді і в балансі зі світом. І тоді сам собою знайдеться спосіб надихати інших, щоб бути щасливими.

І замість висновку

Допомагати можна і потрібно:

Коли просять і готові реально щось віддати, аби отримати взамін те, що важливо і потрібно.
Коли починають застосовувати і використовувати те, що отримали.
Вчасно надихнути, розповісти правильну історію, допомогти знову з надією дивитися вперед і шукати вихід.
Вчити будь-яким важливим, потрібним та корисним навичкам, які в майбутньому допоможуть людині впоратися зі своєю ситуацією.

Читайте також: Варто прочитати кожному! Генетичний закон злиднів

Джерело.

 

Загрузка...

Related Post